Святкуємо 25-річчя організації ветеранів України >
< Суворовська районна організація Товариства Червоного Хреста повідомляє
03.04.2012 14:47 Вік: 13 yrs

Українське козацтво в Херсонській області


Херсонський Кіш Українського козацтва - одне з найстаріших козацьких організацій Херсонської області, 7 квітня 2012 року о 12 годині буде відзначати 20-річчя від дня своєї реєстрації у  приміщенні козацького ліцею ім. Б.Хмельницького (Державний навчальний заклад ”Вище професійне  училище №2”) за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 52.

 

Хоча офіційною датою створення організації Українського козацтва в нашій області вважається 20 березня 1992 року, сама історія цього руху розпочалася ще в далекому 1989 році, коли зусиллями Тараса Семена, Олекси Паталаха та Юрія Тишкова була створена одна з перших козацьких організацій — «Херсонський курінь». Розмаху козацтво почало набирати в 1990 році, після офіційного візиту делегації до села Капулівка на Січеславщині, де вперше, практично на офіційному рівні, Україна дозволила собі святкувати 500-річчя козацтва. Саме там, на могилі Івана Сірка, й були накреслені перші варіанти основних положень діяльності козацької громади.

Цей захід дав поштовх до створення регіональних козацьких організацій, серед яких особливе місце зайняв Херсонський кіш. Почали створюватись перші курені — Таврійський, Стиблівський та Дніпровський у Херсоні; Каховський, Великолепетиський, Бериславський та Скадовський — в області.

У січні 1992 року відбулася перша козацька обласна Велика Рада. На ній було утворено обласну організацію «Херсонський кіш Українського козацтва» і обрано першого кошового отамана козацького товариства — Юрія Тишкова. 1 травня того ж року, вперше в Україні Рада Українського козацтва була проведена в Херсоні. Козаки побували на місці колишньої турецької фортеці Тягань, встановивши великий дерев'яний хрест на честь козаків, які у 1492 році розгромили там татарську галеру. У серпні 1992 року там було проведене грандіозне всеукраїнське свято — 500-ліття першої письмової згадки про козаків. На Тягинському пагорбі був відкритий пам'ятник Архистратигу Михаїлу.

У тому ж році делегація Херсонського коша прийняла участь у Великій Раді Українського козацтва у Переяславі Хмельницькому, під час якої за дорученням своїх козацьких товариств кожен обласний отаман виголосив, що він відрікається від усіх зобов'язань українських козаків перед Росією, нечесно нав'язаниху 1654 році.

У 1994 році з причини Ідеологічних суперечок в Українському козацтві відбувається розкол. На світ з'являється нова організація — Козацьке військо Запорізьке Низове, верховним отаманом якого став Олександр Панченко. Саме це і стало прикладом для утворення нових козацьких організацій.

Завдяки зусиллям козаків Херсонського коша почав розвиватися козацький фермерський рух, налагодилася тісна співпраця зі школами, з військовими Чорнобаївської вертольотної частини та частиною НПО у Херсоні, Херсонським полком Національної гвардії. Також у колишній споруді, що належала Херсонському педінституту, було утворено Українську Православну Церкву Київського патріархату, нині відому як Свято-Олександрівська церква.

Протягом своєї двадцятирічної історії сучасні українські козаки зробили значний внесок у справу реального втілення національної ідеї в нашому суспільстві. Вони готують до служби в Збройних Силах України молодь, проводять різноманітні спортивні та культурні заходи. Також займаються розвитком духовності в суспільстві, вивчають та популяризують серед широких мас історію козацтва та рідного краю, готовлять та видають за свій кошт книжки.

Майже у всіх козацьких організаціях є свої школи, в яких малечі прививають національні звичаї, прагнення до здорового способу життя та всебічного інтелектуального розвитку. Наприклад, на базі херсонського ПТУ №2 створений козацький військово-патріотичний клуб «Запороги», робота якого побудована на вивченні традиційного бойового мистецтва «Спас». Та це не лише бойове мистецтво. Це цілий комплекс спортивних, лікувально оздоровчих, історично пізнавальних та фольклорно мистецьких знань, вміння підтримувати здоров'я у задовільному стані, як робили це наші прадіди. Адже лише у такому поєднанні можна виховати справжніх громадян своєї держави, сильних не лише тілом, а й духом.