Обережно! Ожеледиця.

Зима приносить не лише приємний білий сніг і потріскування морозу під підошвами. До зимових погодних умов ще треба звикнути, тому в саме в грудні так багато випадків травмування через ожеледь на дорозі.

Ожеледиця – це тонкий шар льоду на поверхні землі, що утворюється після відлиги або дощу в результаті похолодання, а також замерзання мокрого снігу і крапель дощу.

Ожеледиця  утворюється,  як правило, за температури повітря від + 3 до - 5 °С і відносній вологості повітря більше 90%. Ожеледиця з'являється на покритті у вигляді гладкої склоподібної плівки або у вигляді матової білої шорсткої кірки. Ожеледиця на дорозі може виникнути щодня. Вона змушує бути уважними не лише водіїв, а й пішоходів, адже ризик травмування, коли під ногами слизько, є надто високим. Пухкий сніг на покритті утворюється  під час  випадання снігу та хуртовин. Найбільш інтенсивно сніг ущільнюється за температури повітря близько 0 °С.

При несвоєчасному розсипанні протиожеледних матеріалів і прибиранні пухкого снігу під дією автотранспорту сніг перетворюється у сніговий або снігово-льодяний накат.

Для організації робіт по боротьбі і запобіганню утворення зимової слизкісті необхідно враховувати її вид, погодні умови, перед та під час утворення слизькості  і тенденцію їх зміни.

Людям похилого віку краще в "слизькі дні" взагалі не виходити з будинку. Але якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або з шипом. Якщо у вас з собою торба, то вона повинна бути тільки такою, що можна носити через плече. Пам'ятайте, що дві третини травм люди старші 60 років одержують при падінні.

Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження - небезпечні для здоров'я. Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю:

1). Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву.

2). Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

3). Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.

4). Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо.

5). Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.

6). Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп'яніння травми частіше всього важкі.

Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.

Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

У зв’язку із складними погодними умовами Херсонське відділення Фонду соціального страхування  застерігає працівників підприємств бути обережними під час пересування територіями, на яких вони працюють. Також нагадуємо керівникам про необхідність виконання запобіжних заходів з метою уникнення травмування людей на слизьких ділянках.

З метою впровадження заходів щодо виключення виробничого травматизму в ускладнених зимових погодних умовах, необхідно:

- організувати проведення з працівниками позапланових інструктажів з питань охорони праці щодо вимог безпеки та особистої уваги під час руху по території підприємства та по території міста у зв’язку з виконанням функціональних обов’язків по затвердженому маршруту;

- провести позапланові інструктажі з питань охорони праці з водіями транспортних засобів щодо особливої пильності та дотриманням усіх правил дорожнього руху в ускладнених зимових погодних умов;

- забезпечити формування пішохідних доріжок, проїздів та стоянок транспортних засобів на територіях підприємств, установ та організацій. При наявності снігового покриття своєчасно проводити роботи по прибиранню та посипанню речовинами, що виключають ковзання під час ожеледиці;

- безпечно та своєчасно організовувати роботи з прибирання снігово-льодяних утворень з дахів будівель та споруд, при неможливості проведення зазначених робіт обов’язково виключити доступ працівників до небезпечних дільниць;

- забезпечити всіх працівників, в першу чергу тих, які виконують роботи на відкритому повітрі (в т.ч. аварійно-відновлювальні, ремонтні та по охороні об’єктів тощо) теплим спецодягом та спецвзуттям;

- організувати проведення заходів по збереженню тепла в виробничих приміщеннях з метою дотримання вимог діючих санітарних норм.

Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщення надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються в робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників.

Закликаємо бути пильними під час ожеледиці та пам’ятати про власну безпеку.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                     О.Б. Бойчук

Лікування та реабілітація потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві.

 

Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, послуги медичної, професійної реабілітації тощо у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 статті 42 Закону № 1105  Фонд соціального страхування України (далі – Фонд) фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення) (далі – ІПР). Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров'я.

Разом з тим, у разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

На виконання вимог статті 42 Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якщо таку потребу визначено висновками МСЕК та – ІПР (у разі її складення).

Відповідно до зазначеної статті Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування. У разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд, у розмірі, що не перевищує граничні розміри витрат, встановлені правлінням Фонду. Також потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад.

Періодичність отримання санаторно-курортного лікування, передбачено Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – Порядок № 33) і становить для:

- осіб з інвалідністю І групи щороку;

- осіб з інвалідністю ІІ групи один раз на два роки або щороку на підставі ІПР;

- осіб з інвалідністю ІІІ групи один раз на три роки, один раз на два або щороку на підставі ІПР.

У разі необхідності супроводу особи з інвалідністю до санаторно-курортного закладу, якщо така потреба визначена висновком МСЕК, для супроводжуючої особи умовами договору передбачається забезпечення путівкою без лікування (лише проживання та харчування, витрати на проїзд), на якій робиться помітка «Супровідник», на весь період санаторно-курортного лікування особи з інвалідністю. Потерпілого не можуть супроводжувати інваліди І групи та особи, які не досягай 18-річного віку.

Для отримання путівки на санаторно-курортне лікування потерпілому необхідно перебувати на відповідному обліку у робочому органі Фонду за місцем зберігання справи про страхові виплати потерпілих.

Для взяття на облік необхідно подати:

- заяву встановленої форми;

- висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні;

- довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о (термін дії довідки не більше 12 місяців з дати видачі);

- ІПР (за наявності);

- копію паспорта потерпілого та особи, яка його супроводжує, якщо таку потребу визначено висновком МСЕК.

На сьогоднішній день потерпілі самостійно вибирають санаторно-курортний заклад, розташований на території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, відповідно до медичних показань за профілем лікування.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській області                                                                                                     О.Б. Бойчук

АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ


Атестація робочих місць за умовами праці  має на меті не лише визначити право працівників на пенсію за віком на пільгових умовах. Її проводять на всіх робочих місцях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Правовою підставою, щоб провести атестацію, є наявність професії, посади, роботи у:

-          Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461);

-   Списках виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290);

-   Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 № 163).

Атестацію обов’язково необхідно провести на робочих місцях працівників, які мають право хоча б на одну з пільг і компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, що надають відповідно до вказаних вище нормативних документів.

Відносити чи ні роботи, професії (посади) до категорії із шкідливими і важкими умовами праці у кожному конкретному випадку вирішують на підставі результатів атестації цих робочих місць за умовами праці.

Атестацію проводять відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442) та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджені постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41). Перелік робочих місць, що підлягають атестації, складає атестаційна комісія підприємства, організації (п. 2.3 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41).

За результатами атестації робочих місць визначають право на:

-          підвищену оплату праці на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 Кодексу законів про працю України);

-          безоплатне забезпечення молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами — за Переліком хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів (затверджений МОЗ СРСР від 04.11.1987 № 4430-87);

-          лікувально-профілактичне харчування — за Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці (затверджений постановою Держкомпраці СРСР, Президії ВЦРПС від 07.01.1977 № 4/П-1).

Якщо працівник має право на пенсію на пільгових умовах, до трудової книжки обов’язково необхідно внести запис про атестацію робочого місця — на підтвердження цього права. До трудової книжки слід додати й засвідчений в установленому порядку витяг із наказу, яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, для працівників яких передбачено пільгове пенсійне забезпечення.

Атестацію проводять не рідше ніж раз на п’ять років. За своєчасне та якісне проведення атестації відповідає керівник підприємства.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                      О.Б. Бойчук

 

Робота жінок у нічний час.


 

 Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це спричинено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 ранку.

Обмеження нічної жіночої праці давно вимагає кращого законодавчого регулювання цього ринку, оскільки норма ст. 161 КЗпП (Кодекс законів про працю) не змінювалася з 1922 року, коли вона в такому вигляді була введена. У той же час в ній допускається нічна праця жінок як тимчасовий захід, де це викликається особливою необхідністю. Але ця тимчасова міра триває вже впродовж багатьох років, по-перше, а, по-друге, до цих пір,  законодавець не визначив, які ж галузі народного господарства як виняток можуть застосовувати нічну працю жінок, і що треба розуміти під особливою необхідністю в мирний час або це кожен роботодавець сам вирішує, як нині це на практиці і відбувається без будь-якого контролю. У 70-х роках укладали угоди й виконували спеціальні плани поступового виведення жінок з нічних змін, і до кінця 80-х років була значно скорочена нічна жіноча праця. Але і нині коефіцієнт змінності в виробництвах з переважно жіночою працею високий і він вище, ніж у виробництвах з переважно чоловічою працею. Тому проблема обмеження нічної жіночої праці повинна вирішуватися більш радикально.

 Ураховуючи обов'язковість виконання норм міжнародних договорів, ратифікованих в установленому порядку, а також те, що передбачений ст. 175 КЗпП Перелік галузей народного господарства, в яких допускається застосування праці жінок у нічний час, із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час, не затверджено Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно з якою в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо режиму роботи, тривалості робочого часу і часу відпочинку, питання щодо залучення жінок до роботи в нічний час має бути врегульоване на підприємстві в колективному договорі. За колективними договорами і соціально партнерським угодам також може обмежуватися нічна жіноча праця. Але в останні роки майже перестали передбачати в колективних договорах вихід жінок з нічних змін. Обмеження залучення жінок до нічних робіт, зроблені за колективними договорами і соціально партнерським угодам, більш ефективно мають спрямовуватися на повну ліквідацію нічної жіночої праці на кожному конкретному виробництві, в галузі, території.

Отже, роботодавець має право за виробничої потреби застосовувати працю жінок в нічний час, якщо колективним договором, який укладається між роботодавцем та профспілковою організацією, передбачено залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, залучення яких до робіт у нічний час не допускається.

Урегулювання роботи жінок у нічний час передбачено проектом Трудового кодексу України (ТКУ), прийнятого у першому читанні 05.11.2015 (реєстр. № 1658). Заборону на роботу вночі встановлено лише щодо вагітних (ст. 139 ТКУ). Працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей до 15-ти років, дитину-інваліда чи доглядають відповідно до медичного висновку за хворим членом сім’ї, можна залучати до роботи в нічний час, але на підставі письмової згоди. Тож на підставі згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається. Лише за відсутності такої згоди власник не має права залучати жінок до роботи у нічний час. Зазначені у частині першій ст. 175 КЗпП обмеження щодо залучення жінок до робіт у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (частина третя ст. 175 КЗпП). Як правило, лише на невеликому за обсягом діяльності підприємстві обставини можуть скластися так, що його працівниками будуть тільки члени однієї сім'ї.

Вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років, взагалі не можна залучати до роботи в нічний час.

Жінки інших категорій під час прийняття чи переведення на роботу, що передбачає нічні зміни, мають надати письмову згоду на роботу вночі.

Роботодавець має організувати роботу лише в денні зміни або перевести працівницю на роботу без нічних змін (тимчасово або постійно, за згодою), якщо:

-          жінка, яка працює за змінним графіком, подала на підприємство довідку про вагітність;

-          працівниця, яка має дитину віком до 3 років, вирішила перервати відпустку для догляду за дитиною.

Такий самий принцип діє при зміні істотних умов праці (зокрема, при запровадженні змінного графіка робіт). Про новий режим працівників повідомляють не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Якщо працівниця відмовляється продовжувати роботу в нових умовах, її звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП буде неправомірним. Роботодавець має або організувати її роботу винятково в денні зміни, або, за згодою жінки, перевести її на іншу роботу.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                О.Б. Бойчук

 

 

 

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЯ

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

Станом на 01 липня 2018 року у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області страхові виплати отримують 1390 потерпілих та членів їх сімей, з яких 1309 чол. (94,2 %) - потерпілі від  трудового каліцтва та професійного захворювання, 81 чол. (5,8 %) - особи, які отримують страхові виплати по втраті годувальника. Із 1309 потерпілих 52,6 % (688 осіб) складають інваліди трудового каліцтва та професійного захворювання, з них інваліди І групи - 14 чол., II групи - 87 чол., III групи - 587 чол.

Із загальної кількості одержувачів страхових виплат 104 особи - це потерпілі (члени їх сімей), внутрішньо переміщені з території, що не контролюється українською владою (72 особи з Донецької області, 32 особи з Луганської області). З початку року страхові виплати виплачувались 107 внутрішньо переміщеній особі.

На страхові виплати потерпілим та членам їх сімей у І півріччя 2018 року витрачено 17219,56 тис. грн., що на 76 % більше ніж за відповідний період минулого року.

У структурі загальних виплат потерпілим (членам їх сімей) найбільш суттєвими залишаються видатки на щомісячні страхові виплати потерпілим втраченого заробітку та особам, які мають на це право в разі втрати годувальника – 16759,07 тис. грн., або 97,3 %. Виплати одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та в разі смерті потерпілого становлять – 168,4 тис. грн., або 1,0 %.

У І півріччі 2018 року Фондом тричі перераховувався розмір щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), що сприяло його зростанню в середньому на 35 %.

1 етап перерахунку. З 01.01.2018 проведено осучаснення щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), які мали право на перерахування сум щомісячних страхових виплат у 2008 - 2011 роках та отримували виплати у січні 2018 року.

2 етап перерахунку. З 01 березня 2018 проведено перерахунок щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт 1,2. Після проведеного перерахунку розмір щомісячних страхових виплат підвищився в середньому на 365 грн.

2   етап перерахунку. З 01 березня 2018 року  потерпілим, у яких після проведеного перерахунку розмір відкоригованої заробітної плати був менше ніж 3200 грн. (з урахуванням ступеня втрати працездатності), встановлено новий розмір щомісячної страхової виплати розрахованої з мінімальної заробітної плати 3200 грн. Після встановлення нового розміру щомісячні виплати потерпілих збільшились на 313 грн.

Унаслідок проведених Фондом перерахунків, середній розмір нарахованої щомісячної страхової виплати потерпілим на виробництві та особам, які мають право в разі втрати годувальника станом на 01.07.2018 склав 2113,50 грн. (у відповідному періоді 2017 року становив 1557,40 грн.).

 

Розслідування нещасних випадків, пов’язаних з ДТП.


 

Кожна травма, отримана працівником у ДТП по дорозі на роботу або з роботи, повинна розглядатися окремо. Тобто кожен нещасний випадок має бути правильно кваліфікований. А для правильної кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов’язаний з виробництвом, або як нещасного випадку невиробничого характеру, необхідно враховувати різні обставини.

Виробничою визнається травма, отримана в робочий час, в який також входять усі передбачені трудовим розпорядком перерви. Що стосується травм, отриманих у ДТП по дорозі на роботу або з роботи,  вони будуть визнані виробничими тільки у тому випадку, коли працівник їхав у транспорті, наданому для цієї мети роботодавцем. До цього виду транспорту належать службовий автомобіль, автобус, що належить підприємству або наданий підприємству відповідно до договору (надання послуг перевезення пасажирів, оренди транспорту).

До виробничих також належать травми, отримані під час слідування у відрядження або в інших службових цілях на транспорті роботодавця або на особистому автомобілі потерпілого, якщо поїздка здійснюється за завданням керівника (навіть якщо це сталося в неробочий час за графіком роботи цього працівника). Кваліфікація і розслідування випадку як пов’язаного з виробництвом визначається і здійснюється відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 (далі — Порядок № 1232).

Якщо потерпілий потрапив у ДТП, прямуючи додому на транспортному засобі, що належить підприємству, або транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору, то за таких обставин згідно з п.п. 5 п. 15 Порядку № 1232 нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, який у подальшому є підставою для призначення страхових виплат від Фонду соціального страхування (далі – Фонд).

Порядок розслідування ДТП, дорожньо-транспортної катастрофи, які з урахуванням зазначених вище ознак відносяться до виробничих аварій, потребують належного розслідування. Для проведення такого розслідування роботодавець зобов’язаний утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. З метою перевірки обставин справи та надання об’єктивної оцінки скоєній аварії, комісія наділяється правом витребувати необхідні документи про дорожньо-транспортну пригоду від уповноважених державних органів. Для здійснення такої перевірки комісії необхідно установити всіх учасників катастрофи: як водіїв, так і осіб, які не були причасні до керування автомобілем. Наприклад, одним із основних первинних документів, що дає змогу встановити зазначену інформацію, є довідка про ДТП, складена органами патрульної поліції безпосередньо при виїзді на місце катастрофи. Клопотання комісії про надання відповідних документів має бути задоволено державними органами у місячний строк. Якщо голова комісії не отримав протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті від зазначених органів таких відомостей, комісія складає акти за формою Н-5 і    Н-1 (у разі коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який проводить розслідування, безпосереднього учасника дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування.

Підписані акти Н-5 і Н-1 надсилаються контролюючим органам з охорони праці для реєстрації та поставлення їх на облік.

Фонд звертає увагу на те, що згідно з п. 5 Порядку № 1232 травма, отримана у ДТП не у робочий час та під час поїздки на громадському транспорті або за кермом власного автомобіля, так само, як і під час прямування додому пішки, виробничою не вважається. У такому разі ця травма кваліфікується як побутова і розслідується як нещасний випадок невиробничого характеру згідно з умовами, прописаними Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою КМУ від 22.03.2001 р. № 270. У цій ситуації відповідно до Порядку № 270 нещасні випадки розслідуються комісією, створеною роботодавцем, у якого працює потерпілий, протягом 10 календарних днів після утворення комісії. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                О.Б. Бойчук

 

 

Дитяча праця.

 

         У Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, в Україні відзначають День охорони праці. Цього року Міжнародною організацією праці визначено девіз Дня охорони праці – «Захищене і здорове покоління». Цей девіз збігається із завданнями і метою Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, який відзначають 12 червня. Згідно ст. 32 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства: держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи   гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. За останніми даними, число працюючих дітей у світі становить 215 мільйонів, причому 115 мільйонів з них працюють в небезпечних умовах. Доведено, що причини поширення дитячої праці ( мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству. Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років, але за письмовою згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей. Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю. Зокрема, Кодексом законів про працю України передбачено ряд вимог, які забезпечують соціально-правовий захист осіб віком до 18 років. Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і з шкідливими або небезпечними умовами праці. Для осіб до 18 років передбачається щорічне проведення медичного огляду.

           У кожній культурі чи громаді існують певні норми чи ставлення до дитячої праці, які можуть діяти як фактори ризику чи як фактори захисту. Наприклад, дитина, що покинула навчання у школі та живе у середовищі, де користь і цінність освіти не визнаються, наражається на серйозний ризик стати потерпілою від трудової експлуатації. 

           Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку, мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість здобути освіту може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

Праця жінок в Україні.


Існують певні категорії працівників, для яких законодавством передбачено особливі умови охорони праці. Це стосується жінок, неповнолітніх, молодих спеціалістів і робітників, інвалідів, пенсіонерів, стажистів тощо.

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими. Створення особливої охорони праці жінок – найважливіша соціальна проблема усіх держав. Відповідно до Конвенції МОП №103 «Про охорону материнства» встановлено вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах і в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відповідна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

 Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції України знаходиться під захистом держави.  

Правове регулювання праці жінок здійснюється главою ХІІ «Праця жінок» Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), ст. 10 Закону України «Про охорону праці», а також іншими нормативно-правовими актами.

Зміст охорони праці жінок включає такі заходи:

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я (Цей перелік має належне медичне обґрунтування, є досить змістовним, оскільки включає понад 500 видів робіт);

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я. (На сьогодні встановлено більш низькі норми, ніж ті, що діяли раніше: у разі підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) гранично допустима вага вантажу – не більше 10 кг, а при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни – до 7 кг, сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг., з підлоги – 175 кг, включаючи вагу тари і упаковки);

- ст. 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (Відповідно до частини 3 статті 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Певну роль відіграють природні умови, особливості життєвого устрою, організація та технологічні особливості виробництва);

- відповідно до ст. 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;

- вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою;( ст. 178 КЗпП). Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж;

           - забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

              - роботодавець не має права встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

 Отже нормативно-правове регулювання праці жінок є важливим елементом у законодавстві країни. Держава, встановлюючи гарантії та пільги для жінок, піклується про належний розвиток економіки та суспільства в цілому.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                          О.Б. Бойчук

 

 

Осучаснення страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей з 1 січня 2018 року

  

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27 грудня 2017 року  № 1053 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей», яка набула чинності з 01 січня 2018 року.

На виконання рішення цієї постанови Херсонським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду в Херсонській області у січні цього року проведено осучаснення щомісячних страхових виплат для потерпілих осіб, які мають право на виплати станом на 1 січня 2018 р. та мали право на перерахування сум щомісячних страхових виплат за період з 1 березня 2008 р. по 1 березня 2011 р.

Розмір збільшення щомісячної страхової виплати є індивідуальним і для кожного залежить від ступеня втрати професійної працездатності, визначеного МСЕК, а для одержувачів щомісячної страхової виплати у разі втрати годувальника – від кількості утриманців.

Загальна кількість потерпілих на виробництві (членів їх сімей), які мали право на проведення такого осучаснення по Херсонському відділенню, складає 1230 осіб із 1406, що отримають щомісячні страхові виплати в січні 2018 року.

Із них, 1096 особам до розміру середньомісячної заробітної плати, відкоригованої станом на 1 березня 2017 року було додано суму 1281,92 грн, 55 особам було додано суму 826,73 грн, 33 особам було додано суму 727,19 грн, 46 особам було додано суму         393,88 грн.

Всього виплати потерпілим до перерахунку:          2177,78 тис.грн

в тому числі:         

- щомісячні страхові  виплати    (1230 особи)              1667,63 тис.грн.                                    

- індексація (884 особи)                                                  188,79 тис.грн.                                                  

- які не мали право на перерахування (176 особи)      321,36 тис.грн.

Всього виплати потерпілим після перерахунку:    2595,99 тис. грн.

в тому числі:        

- щомісячна страхова  виплата    (1230 особи)                2248,48 тис. грн.

-  індексація  (150 осіб)                                                      26,15 тис. грн.

-  які не мали право на перерахування (176 особи)        321,36 тис.грн.

В цілому по Херсонському відділенню загальна сума виплат зросла на 119,5 %.

Тимчасово переміщеним особам в січні місяці цього року вже проведено виплату збільшених щомісячних страхових виплат за місцем їх постійного проживання (перебування).

Наступне збільшення виплат усім потерпілим на виробництві та членам їх сімей має відбудитися з 1 березня на 20 відсотків.

Для осіб, у яких після проведеного перерахування розмір щомісячної виплати в перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності буде меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, встановити новий розмір щомісячної страхової виплати виходячи з відсотку втрати працездатності та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (3200 грн).

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

 

Комісія з питань охорони праці підприємства.

Одним із основних заходів, спрямованих на гарантування належних, безпечних та здорових умов праці найманих працівників, які передбачені ст.16 Закону України «Про охорону праці», є створення комісії з питань охорони праці на підприємстві (далі – Комісія). Дана Комісія створюється за рішенням трудового колективу з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань охорони праці.
Комісія формується з представників роботодавця та професійної спілки, а у разі її відсутності – уповноважених найманими працівниками осіб. Згідно Типового положення  про комісію з питань охорони праці підприємства   її основними завданнями є:

  • захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці;
  • підготовка рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;
  • узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві;
  • вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, визначення достатніх асигнувань та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;
  • захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  • надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

Комісія має право:

  • встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету;
  •  приймати рішення про відсоток зменшення розміру  одноразової  допомоги  потерпілому  (але не більше ніж на 50%), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що  ушкодження  здоров'я  працівника  настало  не  тільки  з  вини роботодавця,    а     й     унаслідок     порушення     потерпілим нормативно-правових  актів  з охорони праці.;
  • разом з представниками державного нагляду за охороною праці приймати участь у розв'язуванні конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація
  • вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з     працівниками питань охорони праці.

Звертаємо увагу роботодавців, що відповідно до Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства та статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», для узгодження рішень з питань охорони праці, до участі у Комісії можна залучати страхового експерта з охорони праці.

 

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

Лікування застрахованих осіб в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

 

 Херсонське відділення управління ВД ФСС України в Херсонській області забезпечує реалізацію  державної політики в сфері соціального страхування.

 Відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» кожна застрахована особа має право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

 З 01.01.2018 застрахована особа отримала право самостійно обирати  санаторно-курортний заклад відповідно до медичних показань та за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, клініки медичної науково-дослідної установи або жіночої консультації.

Направлення застрахованої особи або дитини в супроводі одного з застрахованих батьків (опікуна, піклувальника), що працюють на підприємствах, організаціях, установах, незалежно від форм власності, по реабілітаційній путівці проводиться безпосередньо із стаціонарних відділень лікувальних закладів. Застрахована особа з порушенням перебігу вагітності може направлятися безпосередньо із жіночої консультації.

Крім того, застрахована особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), має право на лікування (у супроводі членів сім’ї: чоловік/дружина, неповнолітні діти) в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу один раз після демобілізації за наявності відповідних медичних показань.

Термін лікування в реабілітаційному відділенні визначається лікуючим лікарем та ЛКК, який є необхідним для відновлення здоров’я та працездатності застрахованої особи відповідно до профілю лікування та особливостей перебігу хвороби, але не більше 24 днів.

Реабілітаційне лікування проходитиме за такими профілями: нейрореабілітація, м’язово-скелетна реабілітація, кардіо-пульмонарна, медико-психологічна для учасників АТО, після оперативних втручань на органах зору, при порушені перебігу вагітності, інша (соматична) реабілітація. 

Перелік санаторіїв у розрізі профілів медичної реабілітації затверджується наказом виконавчої дирекції Фонду соцстраху та оприлюднюється  для ознайомлення на його офіційному веб-сайті.

Слід відмітити що путівки до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів надаються застрахованим особам безкоштовно. На весь період стаціонарного та реабілітаційного лікування застрахованій особі видається листок непрацездатності.

Детальну інформацію про порядок можливості реабілітаційного лікування можна отримати безпосередньо у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області  за адресою: м.Херсон, вул. Богородицька,14  за тел. (0552) 39-40-21, 39-40-15, 42-41-01,42-40-86.

 

Інформація Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області


Законом від 03.10.17р. № 2148-VIII внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105), що передбачають новий механізм розрахунку середньої заробітної плати для призначення та виплати по листках непрацездатності, за якими страховий випадок настав починаючи з 11.10.17 р.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1105 особи, які працюють на умовах цивільно-правових договорів, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. 

Для використання в роботі Міністерство соціальної політики України листом від 17.12.17 р. № 571/0/86-17/218, адресованому Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України надає роз'яснення, як визначати середньоденний дохід для розрахунку лікарняних фізичним особам, з якими укладено цивільно-правові договори.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 17.12.2017 р. N 571/0/86-17/218

Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України


Щодо надання матеріального забезпечення особам, які працюють за умовами цивільно-правового договору

Департамент пенсійного та соціального страхування Міністерства соціальної політики за результатами розгляду звернень громадян, листів підприємств, установ, організацій з питань надання матеріального забезпечення особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, повідомляє.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Статтею 19 Закону визначено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 30 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контрасту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає (стаття 31 Закону).

Відповідно до статті 34 Закону фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду на підставі оформленої за встановленим зразком заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Фінансування матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, пропонується здійснювати на підставі заяви-розрахунку (форма якої на сьогодні затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 N 26).

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (далі - Порядок).

Зокрема, обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, може здійснюватися відповідно до абзацу першого пункту 2 та пункту 3 Порядку за місцем здійснення діяльності на умовах цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

У випадку коли застрахована особа одночасно здійснює декілька видів діяльності (працює на умовах трудового договору, цивільно-правового договору, є фізичною особою - підприємцем тощо), на нашу думку, розрахунок допомоги має здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності аналогічно як це визначено пунктом 30 Порядку для осіб, які працюють за сумісництвом.

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

Тому розрахунок матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, має здійснюватися після подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяці розрахункового періоду.

При цьому з метою контролю за використанням коштів Фонду до заяви-розрахунку пропонується додавати копію таблиці 5 "Відомості про трудові відносини осіб" Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, щодо цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої стати 21 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

При цьому до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина четверта статті 21 Закону).

Водночас зазначаємо, що вищезазначені законодавчі зміни щодо права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахованих осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, а також інших категорій осіб, які в обов'язковому порядку сплачують єдиний внесок, мають бути враховані під час підготовки виконавчою дирекцією Фонду проектів нормативно-правових актів щодо механізмів здійснення страхових виплат застрахованим особам.

 

Заступник директора Департаменту пенсійного та соціального страхування -
начальник відділу

                                        М. Зацерковний

Нещасний випадок на виробництві та його наслідки.


Кожен нещасний випадок, профзахворювання або виробнича аварія обов’язково мають бути розслідувані спеціальною комісією, створеною на підприємстві. Згідно з пунктом 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.1.1.2011 № 1232 (далі - Порядок № 1232) роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи організувати проведення розслідування. Порядком № 1232 визначено, що комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку; одержати письмові роз’яснення потерпілого, якщо це можливо; опитати осіб – свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально - профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 . У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається тільки акт за формою Н-5.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у статті 15 визначає, що роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Крім того, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом. Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат  є акт розслідування нещасного  випадку на виробництві та профзахворюванням за встановленими формами. Період тимчасової непрацездатності, пов’язаної з травмами, що сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві, оплачується за рахунок коштів соціального страхування.

Оплата за рахунок коштів підприємства (перших п’яти днів тимчасової непрацездатності згідно з ч. 4 ст. 34 Закону №1105) і за рахунок коштів Фонду (починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності) призначається та здійснюється за місцем роботи потерпілому у розмірі 100% середньої зарплати. Якщо потерпілий працює за сумісництвом, згідно п. 2.4  Постанови №24 від 27.04.2007р. та п.30 Постанови КМУ №439 від 26.06.2015р. допомога нараховується та виплачується за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Порядком не передбачено обмеження строку давностi для призначення розслiдування нещасних випадкiв на виробництвi. Згiдно з вимогами п. 23 Порядку нещасний випадок, про який своєчасно не повiдомлено керiвника пiдприємства чи роботодавця потерпiлого або внаслiдок якого втрата працездатностi настала не одразу, розслідується i береться на облік згiдно з цим Порядком протягом мiсяця пiсля надходження заяви потерпiлого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно вiд строку настання нещасного випадку).

У разi реорганiзацiї пiдприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслiдування проводиться його правонаступником. У разі якщо підприємство ліквідовано, встановлення факту настання нещасного випадку розслідується в судовому порядку. Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рiшенням суду, розслiдування органiзовує вже Головне управління  Держпраці та утворює комiсiю у складi не менш як чотирьох осiб.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

 

Праця неповнолітніх: їх права та гарантії.


В Україні особливості праці неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років, регулюються Кодексом законів про працю України. Але відповідно до законодавства існують і додаткові норми, пов'язані з регулюванням праці молоді, спрямовані на забезпечення нормального фізичного та розумового розвитку неповнолітніх, зайнятих у суспільній праці, охорону їх праці, створення необхідних умов для подальшого підвищення загальноосвітнього рівня і професійної підготовки. Охорона праці молоді потребує належної уваги з боку держави.

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі -  КЗпП ), неповнолітні, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

  Варто також звернути увагу на вік працівника, з якого допускається прийняття на роботу. Зокрема, у ст. 188 КЗпП встановлено загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних. Але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Працевлаштування неповнолітніх, відповідно до Кодексу законів про працю України, здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.

На важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах забороняється застосування праці осіб, молодших від вісімнадцяти років. Забороняється також залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання та переміщення важких речей особами, молодшими від вісімнадцяти років, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Також  вітчизняне законодавство висуває вимогу приділяти особливу увагу здоров’ю неповнолітнього працівника як під час прийняття його на роботу, так і безпосередньо під час роботи. Зокрема, положення ст. 11 Закону України «Про охорону праці»  вимагають від роботодавця приймати на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду. А у подальшому, до досягнення 21 року, такі особи щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці»  організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов'язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець. Держава також покладає певні обов’язки з охорони праці неповнолітніх на власників підприємств. Зокрема, з метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством. Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбачених законодавством. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством. Крім того, згідно з частиною 5 статті 69 Господарського кодексу України роботодавець зобов'язується забезпечити сприятливі умови праці неповнолітнім працівникам та забороняється залучати до нічних, надурочних робіт і до робіт у вихідні дні, а також до чергувань встановлених у деяких організаціях за розпорядженням роботодавця до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові дні для підтримки порядку й оперативного рішення виникаючих невідкладних питань, що не відносяться до виробничої діяльності даної організації. Також трудовим законодавством чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх. Для осіб у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській області                                                                                   О.Б. Бойчук