З 1 липня 2019 року нещасні випадки на виробництві будуть розслідуватися по-новому.

17 квітня 2019 року Постановою Кабінету Міністрів України затверджено новий №337 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (далі-Порядок), який набрав чинності з 1 липня 2019 року, у якому удосконалено механізми розслідування та обліку нещасних випадків та аварій на виробництві відповідно до вимог чинного законодавства, а також урегульовано питання розслідування професійних захворювань та отруєнь на виробництві.

Дія документу розширена на всіх застрахованих (офіційно працевлаштованих) осіб, фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, членів фермерських господарств, осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору та ін.

Порядком передбачено, що потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні вжити  всіх можливих заходів, необхідних для надання потеплілому допомоги та негайно повідомити про нещасний випадок не тільки безпосереднього керівника робіт, а й службу охорони праці.

Подовжений термін надання роботодавцем повідомлення про нещасний випадок:

протягом двох годин з використанням засобів зв’язку та не пізніше наступного робочого дня на паперовому носії. Повідомлення про нещасний випадок надається за місцем настання нещасного випадку, а у разі настання нещасного випадку події під час руху транспортних засобів усіх видів – за місцем реєстрації підприємства.

Визначено, що спеціальному розслідуванню підлягають також нещасні випадки, які сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору, які працюють на умовах цивільно-правового договору, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами-підприємцями, членами фермерського господарства.

Також голові комісії надається право надсилати керівникам органів, представники яких входять до складу комісії, подання про неналежне виконання ними обов’язків, визначним цим Порядком, та запит щодо іншого представника для включення до складу комісії.

Відповідно до нового Порядку рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов’язаними чи не пов’язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії голос голови комісії є вирішальним. Також з 01 липня вступає у силу строк давності для розслідування нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, який становитиме три роки з дня їх настання. Водночас, у разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду, розслідування проводиться незалежно від дати їх настання. Крім того, документом подовжено строки проведення розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) до 5 робочих днів (проти 3 днів у попередній редакції), спеціального розслідування – до 15 робочих днів (проти 10 днів). Зменшено кількість документів, які оформлюються за результатами роботи комісії з розслідування: складається акт за формою Н­1/П (якщо нещасний випадок пов'язаний із виробництвом) або Н-1/НП (якщо не пов'язаний), акт за формою Н-5 скасовано. Після складання актів Н-1 роботодавець зобов’язаний впродовж двох робочих днів розглянути матеріали розслідування нещасного випадку та затвердити примірники актів, організувати друкування необхідної кількості копій матеріалів розслідування, видати протягом двох робочих днів після затвердження актів Н-1 наказ про вжиття запропонованих комісією заходів до запобігання виникненню подібних нещасних випадків, притягнути згідно із законодавством до відповідальності працівників, дії або бездіяльність яких привели до настання нещасного випадку та в письмовій формі інформувати орга Кількість актів за формою Н-1 визначається рішенням комісії. Оригінали акта за формою Н-1 надаються потерпілому (членам його сім’ї чи уповноваженій ними особі), робочому органу Фонду, підприємству. Іншим органам та установам, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку, надається копія акта.

Визначена можливість внесення змін наказом роботодавця або органом, який утворив комісію до затвердженого акту за формою Н-1, у разі виявлення недоліків у оформленні, що не впливають на об’єктивність розслідування, причини настання нещасного випадку та висновки комісії.

Реалізацією цього правового акта забезпечуватиметься належний соціальний захист громадян, постраждалих на виробництві.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                  О.Б. Бойчук

 

Розслідування нещасних випадків на виробництві з 1 липня 2019р.

З 1 липня 2019 року почне діяти постанова КМУ від 17.04.19 р. № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (далі – Порядок).Мета нового Порядку — привести механізм розслідування у відповідність із законодавством та врегулювати розслідування професійних захворювань і отруєнь на виробництві.

Відповідно, від цієї дати втратить чинність, зокрема, Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232.

Вимоги Порядку поширюються на всіх роботодавців (юросіб і фізосіб), також тепер поширюється і на осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору або на інших підставах, передбачених законом, фізичних осіб-підприємців, осіб, які булифактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тощо.

Порядок передбачає проведення розслідування (спеціального розслідування) у зв'язку з настанням нещасного випадку та/або гострого профзахворювання (отруєння) протягом 3 років із дня настання такого випадку (у т. ч. і тих випадків, про які роботодавець не повідомив своєчасно). Проте якщо факт нещасного випадку та/або гострого профзахворювання (отруєння) установлено в судовому порядку, тоді розслідування проводитиметься незалежно від дати настання такого випадку.

Згідно з новим Порядком № 337 у разі отримання інформації про нещасний випадок роботодавець зобов’язаний протягом двох годин повідомити з використанням засобів зв’язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення відповідним органам. Розслідування нещасного випадку комісією підприємства проводиться протягом 5(п’яти) робочих днів з дня утворення комісії, спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 15 (п’ятнадцяти) робочих днів.

Зменшено кількість документів, які потрібно оформляти за результатами роботи комісії з розслідування.На відміну від Порядку № 1232, коли складалися акти за формами Н-5 та Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнавався таким, що пов’язаний із виробництвом), у новому Порядку № 337 складається один акт за формою  Н-1. Тепер, якщо нещасний випадок визнається пов’язаним з виробництвом, це позначається великою літерою П (Н-1/П), якщо не пов’язаним із виробництвом – великими літерами НП (Н-1/НП).

У затвердженому Порядку визначено процедуру проведення розслідування нещасних випадків і / або гострих професійних захворювань (отруєнь), порядок встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, порядок розслідування обставин і причин виникнення хронічних професійних захворювань (отруєнь).

В цілому,затверджений  Порядок  значною мірою оптимізує правове регулювання цілого ряду питань у сфері соціального захисту працівників, які постраждали в результаті нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                               О.Б. Бойчук

 

30.05.2019р

ВІДНОВЛЕНО ПЛАНОВІ ПЕРЕВІРКИ СТРАХУВАЛЬНИКІВ ФОНДОМ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

Фондом соціального страхування України з березня 2019 року відновлено проведення планових перевірок страхувальників щодо використання ними коштів Фонду. Водночас, система контролю отримала нові ризикоорієнтовані підходи, що мають на меті зменшити навантаження на страхувальників (роботодавців) та упередити можливі порушення.

«Планові перевірки проводяться фахівцями Фонду виключно за умови наявності вагомих приводів, які чітко визначені напрацьованими  ризикоорієнтованими критеріями. Тобто перевірки здійснюються лише тоді, коли страхувальник дає для цього об’єктивні підстави. Це дозволяє як не допустити тиск на законослухняних роботодавців, так і забезпечити захист Фонду від неправомірних видатків. Підставою для перевірки може бути суттєве зростання кількості днів тимчасової непрацездатності на підприємстві. Квартальні плани-графіки проведення планових перевірок розміщуються на веб-порталі управління виконавчої дирекції Фонду в Херсонській області.

З метою підвищення ефективності системи соціального страхування, зменшення навантаження на страхувальників та забезпечення прозорості аудиту, з 2019 року скасовано щоквартальний звіт по використанню коштів Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП. Натомість, з 01.10.2018 було розширено форму заяви-розрахунку та почала працювати система інформування роботодавцем про здійснені виплати застрахованим особам – повідомлення про виплату коштів застрахованим особам за визначеною формою роботодавці подають упродовж місяця з дня здійснення виплат матеріального забезпечення, окремих виплат потерпілим на виробництві. Відсутність повідомлення про виплату коштів застрахованим особам упродовж трьох місяців з дня проведення фінансування Фондом може стати підставою для проведення перевірки, тощо».

Крім того, з жовтня 2018 року Фондом було впроваджено систему попереднього контролю правильності нарахування виплат, яка дозволила мінімізувати можливі помилки при визначенні страхувальниками розміру допомоги та страхових виплат. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють попередній контроль правильності нарахування виплат та у разі виявлення помилок надають рекомендації страхувальнику щодо усунення недоліків ще до фінансування виплат. Це дозволяє уникнути частини штрафів, які раніше могли накладатись на роботодавця у разі виявлення неправомірного використання коштів Фонду під час перевірок за фактом вже профінансованих заяв-розрахунків.

Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2018 № 160 «Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого» затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних  страхових виплат з 1 березня 2019 року у розмірі 1,05.

За результатами перерахунку з 01 березня 2019 року по Херсонському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду в Херсонській області 1380 потерпілим на виробництві та членам їх сімей збільшено суми щомісячних страхових виплат.

Підвищені суми щомісячних страхових виплат потерпілі на виробництві та члени їх сімей отримають у квітні, а внутрішньо переміщені особи  отримали у березні поточного року.

Перевірки стану умов і безпеки праці підприємств

Одним з основних завдань Фонду соціального страхування (далі – Фонд) є профілактика нещасних випадків та професійних захворювань. Найбільш дієвим заходом такої профілактики є планові перевірки страховими експертами з охорони праці, які проводяться згідно із затвердженим керівником відділення Фонду щоквартальним планом-графіком та позапланові. Про проведення планової перевірки Фонд не менш як за 10 днів письмово повідомляє роботодавця.

Метою проведення планових перевірок є вивчення стану умов і безпеки праці та профілактичної роботи.

Відповідно до розділу III Положення про службу страхових експертів з охорони праці, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.12.2011 № 63 — страхові експерти наділені правом, зокрема:

- безперешкодно та у будь—який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов та безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

- вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці,

- подання про застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників.

Періодичність проведення планових перевірок встановлюється за критеріями.

Критеріями для здійснення перевірки суб’єктів господарювання не частіше ніж раз на рік є:

- підвищення коефіцієнта частоти травматизму порівняно із середнім показником по галузі більше ніж на 10 відсотків;

- збільшення кількості нещасних випадків на виробництві із смертельним наслідком порівняно з попереднім роком;

- збільшення кількості професійних захворювань порівняно з попереднім роком;

- не проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до законодавства;

- наявність фактів нещасних випадків на виробництві, за якими роботодавець не проводив розслідування відповідно до законодавства.

Позапланові перевірки стану умов і безпеки праці та профілактичної роботи підприємства проводяться  при аварії, нещасному випадку чи профзахворюванні, зверненні суб’єкта господарювання або потребі в перевірці виконання внесених страховим експертом подань про усунення порушень законодавства з охорони праці.

Страховий експерт Фонду не накладає штрафів, а за наслідками перевірки складає подання щодо виявлених порушень із зазначенням терміну усунення недоліків і в межах компетенції надає допомогу роботодавцеві відповідну допомогу.

Отже, не слід «боятися» перевірок з питань охорони праці  страховими експертами Фонду.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                          О.Б. Бойчук

Про здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) та матеріального забезпечення у 2018 році

У 2018 році Херсонським відділенням управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі - відділення) надано для фінансування матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду 88150,01 тис. грн., що на 127,8 % більше ніж у 2017 році (68980,05 тис. грн.), з них :

допомогу по тимчасовій втраті непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві отримали 14345 осіб на суму 47709,77 тис. грн.., або 54,1% від загального фінансування. Середньоденний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності склав  203,95 гри.;

допомогу по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї отримали 2746 особи на суму 5948,20 тис. грн., або 6,8 % від загального фінансування. Середньоденний розмір допомоги склав – 188,15 грн.;

допомогу по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування - 7 особам на суму 29,84 тис. грн. та 2 особам допомогу по тимчасовій непрацездатності в разі здійснення протезування на суму 8,98 тис. грн.;

допомогу по вагітності та пологах отримали 1468 особи на суму 33998,12 тис. грн., або 38,6 % від загального фінансування, в т.ч. 1 внутрішньо переміщена особа з території, що не контролюється українською владою в сумі 8,82 тис. грн. Середньоденний розмір допомоги склав        198,88 грн.

Для здійснення допомоги на поховання у 2018 році прийнято документів по 111 випадках, та профінансовано 455,10 тис. грн.

Станом на 01.01.2019 Фондом надавалися страхові виплати 1370 потерпілим на виробництві та членам їх сімей, з них 114 внутрішньо переміщеним особам з території, що не контролюється українською владою (80 - з Донецької області, 34 - з Луганської області). Зокрема, у відділенні отримують щомісячні страхові виплати за місцем постійного проживання 11 осіб, справи яких знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

У загальній чисельності отримувачів страхових виплат - 1288 чол. (94,0 %), це потерпілі від трудового каліцтва та професійного захворювання, 82 чол. (6,0 %). це особи, які отримують страхові виплати по втраті годувальника.

Станом на 01 січня 2019 року - 672 особи, або 49,1 % від загальної кількості потерпілих, с інвалідами трудового каліцтва та професійного захворювання, з них І групи - 14 чол., II групи - 86 чол., Ш групи -  572 чол.

У 2018 році витрачено коштів Фонду на страхові виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей у загальній сумі 36065,78 тис. гри., що на 13,45 % більш ніж у 2017 році.

Середній розмір призначеної щомісячної грошової суми в разі стійкої втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого та грошової суми щомісячної страхової виплати особам, які мають право в разі втрати годувальника на І одержувача склав 2147,16 грн., при 1569,36 гри. за відповідний період 2017 року, що свідчить про зростання розміру на 27 %.

У звітному році відділеннями вперше призначено та виплачено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності 12 потерпілим на загальну суму 89,55 тис. гри. (у 2017 році - 13 потерпілим на загальну суму 88,28 гри.).

Одноразову допомогу в разі смерті потерпілого призначено 4 сім'ям потерпілого та 1 утриманцю, відповідно у сумі 528,70 тис. грн. та 36,82 тис. грн.

У 2018 році здійснено відшкодування вартості поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг по 1 випадку на загальну суму 2,23 тис. грн.

Відшкодовано допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю 50 потерпілим на виробництві у загальній сумі 482,16 тис. грн. (у 2017 році 58 потерпілим на суму 271,34 тис. грн.).

Організація проведення розслідування нещасних випадків на виробництві

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) смерть від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Якщо від таких захворювань гинуть в основному люди похилого віку, то внаслідок нещасних випадків – люди молодого та середнього (працездатного) віку. В Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, загалом  у всіх країнах світу кожні 3 хвилини гине людина, а кожні 2 секунди травмується 8 осіб.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому, забезпечити його доставку до лікувально-профілактичного закладу; негайно повідомити роботодавця про те, що сталося; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування  у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний:протягом однієї години передати з використанням засобів зв'язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок (крім  випадків передбачених п.37 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджений  постановою КМУ від 30.11.2011р. №1232):

робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (далі – Фонд) за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці); керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі; відділу гігієни праці територіального органу Держпраці за місцезнаходженням підприємства (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); протягом доби утворити комісію у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування. (До складу комісії входять: керівник служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі відсутності профспілки — уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.) До складу комісії не може входити безпосередній керівник робіт. Голова комісії зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.

Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:

обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб — свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію, документацію охорони праці;  визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;  установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам. Скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження; Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід'ємну частину.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин настання нещасного випадку строк розслідування може бути продовжений за письмовим погодженням із територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства. У разі отримання письмового погодження роботодавець приймає рішення про продовження строку проведення розслідування. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5. Примірники затверджених актів за формою Н-5 і Н-1 протягом доби надсилаються роботодавцем:

-      керівникові служби охорони праці або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці підприємства, працівником якого є потерпілий;

-     потерпілому або уповноваженій ним особі, яка представляє його інтереси;

-     Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

-     територіальному органові Держпраці за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок;

-     первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії. Копії актів за формою Н-5 і Н-1 надсилаються органові управління підприємства, а у разі його відсутності ― місцевій держадміністрації.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, випадок смерті:

роботодавець зобов'язаний протягом однієї години повідомити з використанням засобів зв'язку та протягом трьох годин подати на паперовому носії повідомлення: територіальному органові Держпраці за місцезнаходженням підприємства; органові прокуратури за місцем настання нещасного випадку;  Фондові за місцезнаходженням підприємства;  органові управління підприємства (у разі його відсутності — місцевій держадміністрації);  відділу гігієни праці територіального органу Держпраці за місцезнаходженням підприємства (у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь); первинній організації профспілки а у разі відсутності профспілки — уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці;  органові з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку (у разі необхідності).

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                 О.Б. Бойчук

 

Роз'яснення щодо обчислення страхового стажу для заповнення нової заяви-розрахунку

 

 

01 жовтня 2018 року набув чинності Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 (далі – Порядок).

Згідно з додатком до цього Порядку затверджена форма заяви-розрахунку, яку подає страхувальник для фінансування Фондом відповідного виду матеріального забезпечення.

Так, найчастіше у страхувальників виникають запитання щодо заповнення колонок 21 та 22 додатку 1.1 – «Страховий стаж (у повних місяцях) загальний та за останні 12 місяців».

Слід звернути увагу, якщо застрахована особа звертається вперше до страхувальника з листком непрацездатності і працює на цьому підприємстві менше 8 років, то для правильного обрахунку матеріального забезпечення слід зібрати відомості про її попередню трудову діяльність та інші періоди, що зараховуються до страхового стажу. Детально про періоди, які зараховуються, та чим керуватись кадровику при обчисленні страхового стажу, йдеться нижче.

Якщо застрахованій особі регулярно призначається матеріальне забезпечення на одному й тому ж місці роботи, і відповідні відомості вже наявні у страхувальника, то не слід повторно отримувати їх з Пенсійного фонду України, і у разі необхідності лише додавати до страхового стажу місяці, які відпрацьовані і за них сплачено у повному обсязі єдиний соціальний внесок на цьому місці роботи. Якщо ж застрахована особа працює у одного страхувальника більше 8 років, регулярно отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ в розмірі не менше мінімального, то додаткові відомості про страховий стаж збирати недоцільно.

Наприклад, у застрахованої особи стався страховий випадок вперше 01.09.2018. Згідно довідки ОК-5 чи ОК-7, яку вона отримала у територіальному органі Пенсійного фонду України, її страховий стаж становить 94 місяці. Призначена допомога у розмірі 70 % середньої заробітної плати. Згодом, з 01.11.2018, у застрахованої особи знову настає тимчасова непрацездатність. Якщо за вересень та жовтень із нарахованої заробітної плати сплачено ЄСВ у розмірі не менше мінімального, то слід вважати, що її страховий стаж становить 96 місяців і допомога призначається у розмірі 100 % середньої заробітної плати. У такому випадку не слід повторно отримувати довідку у Пенсійному фонді України.

Колонка 21 заповнюється з метою контролю відповідності нарахованого матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності розміру допомоги, що визначається у відсотках в залежності від страхового стажу, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі - Закон № 1105).

Відомості, що використовуються для заповнення цієї колонки, передбачені Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 27.03.2018 № 8-1):

– додаток 4 «Форма ОК-5»;

– додаток 5 «Форма ОК-7»;

– додаток 9 «Дані про трудовий та страховий стаж».

Пунктом 9 Розділу V вказаного вище Положення страхувальникам надається інформація із Реєстру застрахованих осіб про застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з цими страхувальниками, за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, а також відомості про страховий стаж цих застрахованих осіб, необхідні для призначення соціальних виплат.

Слід зазначити, що з 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску запроваджено однакову ставку єдиного внеску в розмірі 22 %.

У зв'язку із зазначеним, до частини четвертої статті 21 Закону № 1105 внесено зміни, відповідно до яких до страхового стажу за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності прирівнюються всі періоди, протягом яких за особу сплачувався єдиний внесок, які також включаються до стажу для пенсійного страхування. Тому, починаючи з 01.01.2016, періоди, що зараховуються до страхового стажу за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за пенсійним страхуванням, є однаковими (зазначено в листі Мінсоцполітики від27.04.2018 № 613/0/51-18/218 «Про розгляд звернення»).

Враховуючи викладене, відомості з Додатку 9 «Дані про трудовий та страховий стаж» можна використовувати в повному обсязі для визначення страхового стажу з 01.01.2016. Період страхового стажу з 01.01.2011 по 01.01.2016 необхідно обчислювати з використанням довідок «Форма ОК-5» або «Форма ОК-7».

Чим керуватись при визначенні страхового стажу за різні періоди?

За період, починаючи з 01.01.2011 і до теперішнього часу, страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, періоди, коли особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, і відповідно до даних зазначеного реєстру за неї були сплачені страхові внески, зараховуються до стажу наступним чином:

– місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми, що перевищує розмір мінімальної заробітної плати, визначений для цього місяця відповідно до законодавства, враховується, як один місяць (1,0);

– за місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми меншої за розмір мінімальної заробітної плати, страховий стаж обчислюється за формулою, зазначеною вище, і до страхового стажу зараховується лише відповідна частина місяця (0,99–0,01). Після визначення частин місяців, що зараховуються до страхового стажу, вони сумуються.

За період до 31.12.2010 страховий стаж обчислюється у відповідності до даних, зазначених у трудовій книжці, і зараховуються періоди перебування особи в трудових відносинах.

За період з 19.10.1998 по 31.12.2010 визначення загального трудового стажуздійснюється відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 № 1658.

За період до 19.10.1998 – відповідно до Правил обчислення безперервного трудового стажу робітників та службовців при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 13.04.1973 № 252.

Колонка 21 заповнюється у повних місяцях, без заокруглення.

Крім того, якщо загальний страховий стаж застрахованої особи становить 8 повних років і більше, то до колонки 21 вноситься запис «96».

Якщо загальний страховий стаж становить менше, наприклад, 3 роки 2 місяці та 15 днів, то вноситься запис «38».

Колонка 22 заповнюється з метою контролю за виконанням норм пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, а також частини четвертої статті 19 Закону № 1105.

 

 

 

При втраті працездатності у перший день роботи лікарняні розраховуються з посадового окладу

 

 

Середня заробітна плата для розрахунку розміру допомоги по тимчасовій втраті працездатності, що надається Фондом соціального страхування України, у випадках, коли страховий випадок настав у перший день роботи застрахованої особи, визначається, виходячи зі встановленої тарифної ставки (посадового окладу) або її частини.

Розмір зазначеної допомоги залежить від тривалості загального страхового стажу та складає 50% середньої заробітної плати (якщо стаж не перевищує 3 років), 60% (при стажі від 3 до 5 років), 70% (від 5 до 8 років) і 100% (якщо стаж – понад 8 років, або за наявності пільг відповідно до законодавства).

Нагадаємо, у загальних випадках при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Загальний приклад розрахунку середньоденної заробітної плати: ( Х1 +Х2 + Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7 + Х8 + Х9 + Х10 + Х11 + Х12) / 365*,

де Х1, Х2, … – заробітна плата застрахованої особи за кожен з 12 місяців розрахункового періоду, що передував місяцю, в якому настав страховий випадок.

*Календарні дні за 12 місяців розрахункового періоду. Невідпрацьовані з поважних причин дні (за наявності), необхідно виключити із розрахунку. Також із розрахунку виключаються місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин. Святкові та вихідні дні не виключаються з розрахункового періоду.

Право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності від Фонду соціального страхування України виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

 

Методичні рекомендації щодо заповнення Звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України

 

 

До уваги страхувальників!

У зв’язку із прийняттям правлінням Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) постанови від 12.12.2018 № 28 «Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України», якою встановлено форму Звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України, виконавча дирекція Фонду надає методичні рекомендації щодо його заповнення.

 

Методичні рекомендації

щодо заповнення Звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України

 

Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України (далі – Звіт) за формою, встановленою постановою правління Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) від 12.12.2018 № 28 «Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України», щокварталу подається страхувальниками, які станом на звітну дату мають заборгованість зі сплати страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві), до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) у такі строки: до 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15 січня.

Звіт подається до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду в один із таких способів:

- на паперових носіях;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення відповідно до вимог Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799 (із змінами).

У разі надсилання Звіту поштою страхувальник зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання Звіту.

Такий Звіт вважається поданим в день отримання відділенням поштового зв'язку від страхувальника поштового відправлення зі Звітом. При цьому у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення відповідному відділенню робочого органу виконавчої дирекції Фонду з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор відповідає згідно з законом. У такому разі страхувальник звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такого Звіту.

Страхувальник протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) відділенню робочого органу виконавчої дирекції Фонду другий примірник Звіту разом із копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

У разі погашення всієї суми заборгованості зі сплати страхових коштів або сплати суми, яка перевищує заборгованість зі сплати страхових коштів до Фонду, до кінця звітного періоду, Звіт до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду не подається.

У Звіті терміни вживаються у такому значенні:

Заборгованість зі сплати страхових внесків, пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати – заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, нарахованих до 01.01.2011, що пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Звітний період – проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця (місяця кварталу) та закінчується останнім календарним днем останнього місяця (місяця кварталу).

Звітний рік – проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця року та закінчується останнім календарним днем останнього місяця року.

Недоїмка зі сплати страхових внесків – заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених до 01.01.2011.

Пеня  фінансова санкція, нарахована страхувальником самостійно або за результатами перевірки страхувальника за порушення порядку сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених до 01.01.2011, згідно з абзацом другим пункту 5.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16, та/або пунктом 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за № 867/14134, що були чинними на момент виникнення таких порушень, а також за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій відповідно до абзацу третього частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», що був чинним на момент виникнення таких порушень, та/або абзацу третього частини шостої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Сума неприйнятих до зарахування витрат за соціальним страхуванням – неправомірно витрачені страхові кошти на виплату матеріального забезпечення та/або вартість надання соціальних послуг, що  підлягають відшкодуванню страхувальником до Фонду, у разі порушення порядку використання страхових коштів, виявлені за результатами перевірки страхувальника.

Штрафи за недотримання законодавства про соціальне страхування – штрафи за порушення порядку використання страхових коштів та за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», що був чинним на момент виникнення таких порушень, та/або абзаців першого та другого частини шостої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Звіт складається наростаючим підсумком з початку року в гривнях з копійками.

Звіт завіряється підписами керівника та головного бухгалтера (за наявності такої посади у страхувальника) та скріпляється печаткою (за наявності).

Звіт складається із заголовної частини та двох таблиць.

У заголовній частині звіту відображаються: податковий номер страхувальника (код за ЄДРПОУ або реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи) або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), найменування страхувальника або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, місцезнаходження (місце проживання), телефон, назва Звіту та період, за який його складено.

Таблиця 1. «Розрахунки по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів».

Графа 3 = сумі граф 4 та 10.

Графа 4 = сумі граф 5, 6, 7, 8, 9.

Графа 10 = сумі граф 11, 12, 13.

Рядок 1 «Заборгованість на початок звітного року».

Відображається сума заборгованості зі сплати страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду на початок звітного року.

Графа 4 рядка 1 = рядку 23 «Зобов’язання страхувальника на кінець звітного періоду (р. 1 +…+ р. 5 – р. 8 – р. 14), у т. ч.:» Звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.01.2011 № 4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.03.2011 за № 392/19130 (із змінами), за IV квартал 2018 року.

Графи 10-13 рядка 1 = графам 2-5 рядка  «Залишок заборгованості до Фонду на кінець звітного кварталу» Таблиці 1 Звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 № 31, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2010 за  № 1286/18581, за IV квартал 2018 року.

Починаючи зі Звіту за І квартал 2020 року графи 3-13 рядка 1 =    графам  3-13 рядка 5 Звіту за IV квартал року, що передує звітному.

Рядок 2 «Нараховано страхових коштів з початку року».

Відображається сума нарахованих страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, у тому числі за результатами проведених перевірок страхувальників у звітному році, самостійно нарахованих страхувальниками та за судовими рішеннями, які набрали законної сили у звітному році, про стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду, нарахованих за результатами проведених перевірок звітного року та минулих років, з початку року.

Рядок 2.1 «за результатами проведеної перевірки».

Відображається сума нарахованих страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві за результатами проведеної перевірки страхувальника у звітному році з початку року.

Цей рядок включає суму нарахованих страхових коштів у разі прийняття судом рішення, яке набрало законної сили, про стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду, нарахованих за актом перевірки звітного року.

Рядок 2.2 «страхувальником самостійно».

Відображається сума самостійно нарахованих страхувальником страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві з початку року.

Графи 7 та 8 цього рядка не заповнюються.

Рядок 3 «Сплачено з початку року».

Відображається сума погашеної заборгованості зі сплати страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду з початку року.

Рядок 4 «Списано заборгованості з початку року згідно з рішенням суду».

Відображається сума списаної заборгованості у разі прийняття судового рішення, яке набрало законної сили, про списання боргу або відповідно до закону з початку року.

Рядок 5 «Залишок заборгованості зі сплати страхових коштів на кінець звітного періоду (р.5 = р.1 + р.2 - р.3 - р.4)».

Відображається сума заборгованості зі сплати страхових коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду на кінець звітного періоду.

Рядок 5 = рядок 1 + рядок 2 – рядок 3 – рядок 4.

Таблиця 2. «Відомості про залишок заборгованості з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду».

Заповнюється страхувальниками, які на кінець звітного періоду мають заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві до Фонду, пов'язану з несвоєчасною виплатою заробітної плати (графа 6 та/або графа 12 Таблиці 1), яка утворилась станом на 01.01.2011,  починаючи з 01.04.2001.

Рядок 1 «Сума заборгованості з виплати заробітної плати на початок звітного року».

Відображається сума нарахованої та не виплаченої заробітної плати, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці, яка утворилась станом на 01.01.2011, починаючи з 01.04.2001, на початок звітного року.

Рядок 2 «Виплачено заробітну плату з початку року».

Відображається сума виплаченої заробітної плати, заборгованої за період з 01.04.2001 до 01.01.2011, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці з початку року.

Рядок 3 «Сума заборгованості з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду (р.3=р.1-р.2)».

Відображається сума нарахованої та не виплаченої заробітної плати, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі з фонду оплати праці, яка утворилась станом на 01.01.2011, починаючи з 01.04.2001, на кінець звітного періоду.

Рядок 3 = рядок 1 – рядок 2.

Додаткова відпустка за особливий характер праці офісних працівників

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці надають:

·         окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або яку виконують в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я;

·         працівникам із ненормованим робочим днем.

Усі працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, зокрема на персональному комп’ютері, та яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими актами законодавства, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів згідно позиції 58 підрозділу «Інші види виробництв» розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 №1290. Додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. До часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Отже, якщо працівник працює з персональним комп’ютером, то ті дні, коли ця робота становить не менше половини тривалості робочого дня, зараховують до стажу, що дає право на таку відпустку.

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюють для певної категорії працівників, якщо неможливо нормувати час трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу.

Ненормований робочий день на підприємствах незалежно від форми власності можна встановлювати для керівників, спеціалістів і працівників, а саме:

-          осіб, праця яких не підлягає точному часовому обліку;

-          осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості;

-          осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Така робота не є надурочною. Міру праці у цьому випадку визначають не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт.

Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівникам за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Її тривалість — до семи календарних днів. Додаткову відпустку надають як компенсацію за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично виконувати службові завдання понад встановлену тривалість робочого часу. Конкретну тривалість такої відпустки встановлюють колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором. Ненормований робочий день не встановлюють для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють неповний робочий тиждень, можна встановлювати ненормований робочий день.

Щорічну додаткову відпустку надають понад щорічну основну відпустку за однією з підстав, обраною працівником.

Отже, працівнику можна надати щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці лише одного виду.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                          О.Б. Бойчук

Роз’яснення для страхувальників щодо подання звітності до Фонду соціального страхування України

     За І квартал 2019 року страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України, будуть подавати звіт до Фонду за новою формою.

     Правлінням Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) прийнята постанова від 12.12.2018 № 28 «Про деякі питання обліку заборгованості страхувальників зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України» (далі – постанова № 28), якою встановлено форму Звіту по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України.

     При цьому визнано такими, що втратили чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 № 31 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.12.2010 за № 1286/18581 (далі – постанова № 31), та постанову правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.01.2011 № 4 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.03.2011 за № 392/19130 (далі – постанова № 4). Постанова № 28 набуває чинності з 01 січня 2019 року.

     Таким чином, в останнє, за підсумками 2018 року, страхувальники подають до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду:

- до 21 січня 2019 року Звіт по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (форма Ф4-ФСС з ТВП) відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою № 4;

- до 25 січня 2019 року Звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до постанови № 31.

     Починаючи зі звіту за І квартал 2019 року, страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, щокварталу до 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15 січня, подають до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду Звіт по заборгованості страхувальника зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування України (далі – Звіт) до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови № 28.

     Тобто Звіт за І квартал 2019 року подається страхувальниками до 10 квітня 2019 року за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) до відділень робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

     У разі зміни місцезнаходження або місця проживання, що пов'язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці у звітному періоді, звітність за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) страхувальник подає до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).

     При цьому зазначаємо, що у разі погашення страхувальником заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду до кінця звітного періоду, звітність до Фонду не подається.

 

Херсонського відділення управління

виконавчої дирекції фонду соціального страхування України

в Херсонській області

Обережно! Ожеледиця.

Зима приносить не лише приємний білий сніг і потріскування морозу під підошвами. До зимових погодних умов ще треба звикнути, тому в саме в грудні так багато випадків травмування через ожеледь на дорозі.

Ожеледиця – це тонкий шар льоду на поверхні землі, що утворюється після відлиги або дощу в результаті похолодання, а також замерзання мокрого снігу і крапель дощу.

Ожеледиця  утворюється,  як правило, за температури повітря від + 3 до - 5 °С і відносній вологості повітря більше 90%. Ожеледиця з'являється на покритті у вигляді гладкої склоподібної плівки або у вигляді матової білої шорсткої кірки. Ожеледиця на дорозі може виникнути щодня. Вона змушує бути уважними не лише водіїв, а й пішоходів, адже ризик травмування, коли під ногами слизько, є надто високим. Пухкий сніг на покритті утворюється  під час  випадання снігу та хуртовин. Найбільш інтенсивно сніг ущільнюється за температури повітря близько 0 °С.

При несвоєчасному розсипанні протиожеледних матеріалів і прибиранні пухкого снігу під дією автотранспорту сніг перетворюється у сніговий або снігово-льодяний накат.

Для організації робіт по боротьбі і запобіганню утворення зимової слизкісті необхідно враховувати її вид, погодні умови, перед та під час утворення слизькості  і тенденцію їх зміни.

Людям похилого віку краще в "слизькі дні" взагалі не виходити з будинку. Але якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або з шипом. Якщо у вас з собою торба, то вона повинна бути тільки такою, що можна носити через плече. Пам'ятайте, що дві третини травм люди старші 60 років одержують при падінні.

Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження - небезпечні для здоров'я. Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю:

1). Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву.

2). Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.

3). Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.

4). Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо.

5). Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.

6). Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп'яніння травми частіше всього важкі.

Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.

Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.

У зв’язку із складними погодними умовами Херсонське відділення Фонду соціального страхування  застерігає працівників підприємств бути обережними під час пересування територіями, на яких вони працюють. Також нагадуємо керівникам про необхідність виконання запобіжних заходів з метою уникнення травмування людей на слизьких ділянках.

З метою впровадження заходів щодо виключення виробничого травматизму в ускладнених зимових погодних умовах, необхідно:

- організувати проведення з працівниками позапланових інструктажів з питань охорони праці щодо вимог безпеки та особистої уваги під час руху по території підприємства та по території міста у зв’язку з виконанням функціональних обов’язків по затвердженому маршруту;

- провести позапланові інструктажі з питань охорони праці з водіями транспортних засобів щодо особливої пильності та дотриманням усіх правил дорожнього руху в ускладнених зимових погодних умов;

- забезпечити формування пішохідних доріжок, проїздів та стоянок транспортних засобів на територіях підприємств, установ та організацій. При наявності снігового покриття своєчасно проводити роботи по прибиранню та посипанню речовинами, що виключають ковзання під час ожеледиці;

- безпечно та своєчасно організовувати роботи з прибирання снігово-льодяних утворень з дахів будівель та споруд, при неможливості проведення зазначених робіт обов’язково виключити доступ працівників до небезпечних дільниць;

- забезпечити всіх працівників, в першу чергу тих, які виконують роботи на відкритому повітрі (в т.ч. аварійно-відновлювальні, ремонтні та по охороні об’єктів тощо) теплим спецодягом та спецвзуттям;

- організувати проведення заходів по збереженню тепла в виробничих приміщеннях з метою дотримання вимог діючих санітарних норм.

Працівникам, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщення надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються в робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників.

Закликаємо бути пильними під час ожеледиці та пам’ятати про власну безпеку.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                     О.Б. Бойчук

Лікування та реабілітація потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві.

 

Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, послуги медичної, професійної реабілітації тощо у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 статті 42 Закону № 1105  Фонд соціального страхування України (далі – Фонд) фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення) (далі – ІПР). Фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги (у тому числі після надання стаціонарної допомоги, медичної реабілітації) у поліклініці, вдома, в денних стаціонарах згідно з переліком необхідних лікарських засобів, виробів медичного призначення, визначеним ЛКК закладу охорони здоров'я.

Разом з тим, у разі самостійного придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за цінами у розмірі не більше вартості лікарських засобів, виробів медичного призначення в аптечних закладах (постачальників, виробників), з якими укладено договори, за умови перебування потерпілого на обліку та на підставі оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

На виконання вимог статті 42 Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якщо таку потребу визначено висновками МСЕК та – ІПР (у разі її складення).

Відповідно до зазначеної статті Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування. У разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд, у розмірі, що не перевищує граничні розміри витрат, встановлені правлінням Фонду. Також потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад.

Періодичність отримання санаторно-курортного лікування, передбачено Порядок відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – Порядок № 33) і становить для:

- осіб з інвалідністю І групи щороку;

- осіб з інвалідністю ІІ групи один раз на два роки або щороку на підставі ІПР;

- осіб з інвалідністю ІІІ групи один раз на три роки, один раз на два або щороку на підставі ІПР.

У разі необхідності супроводу особи з інвалідністю до санаторно-курортного закладу, якщо така потреба визначена висновком МСЕК, для супроводжуючої особи умовами договору передбачається забезпечення путівкою без лікування (лише проживання та харчування, витрати на проїзд), на якій робиться помітка «Супровідник», на весь період санаторно-курортного лікування особи з інвалідністю. Потерпілого не можуть супроводжувати інваліди І групи та особи, які не досягай 18-річного віку.

Для отримання путівки на санаторно-курортне лікування потерпілому необхідно перебувати на відповідному обліку у робочому органі Фонду за місцем зберігання справи про страхові виплати потерпілих.

Для взяття на облік необхідно подати:

- заяву встановленої форми;

- висновок МСЕК про потребу потерпілого в санаторно-курортному лікуванні;

- довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о (термін дії довідки не більше 12 місяців з дати видачі);

- ІПР (за наявності);

- копію паспорта потерпілого та особи, яка його супроводжує, якщо таку потребу визначено висновком МСЕК.

На сьогоднішній день потерпілі самостійно вибирають санаторно-курортний заклад, розташований на території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, відповідно до медичних показань за профілем лікування.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській області                                                                                                     О.Б. Бойчук

АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ


Атестація робочих місць за умовами праці  має на меті не лише визначити право працівників на пенсію за віком на пільгових умовах. Її проводять на всіх робочих місцях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Правовою підставою, щоб провести атестацію, є наявність професії, посади, роботи у:

-          Списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджені постановою КМУ від 24.06.2016 № 461);

-   Списках виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290);

-   Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 № 163).

Атестацію обов’язково необхідно провести на робочих місцях працівників, які мають право хоча б на одну з пільг і компенсацій за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, що надають відповідно до вказаних вище нормативних документів.

Відносити чи ні роботи, професії (посади) до категорії із шкідливими і важкими умовами праці у кожному конкретному випадку вирішують на підставі результатів атестації цих робочих місць за умовами праці.

Атестацію проводять відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442) та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджені постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41). Перелік робочих місць, що підлягають атестації, складає атестаційна комісія підприємства, організації (п. 2.3 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.1992 № 41).

За результатами атестації робочих місць визначають право на:

-          підвищену оплату праці на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці (ст. 100 Кодексу законів про працю України);

-          безоплатне забезпечення молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами — за Переліком хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів (затверджений МОЗ СРСР від 04.11.1987 № 4430-87);

-          лікувально-профілактичне харчування — за Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці (затверджений постановою Держкомпраці СРСР, Президії ВЦРПС від 07.01.1977 № 4/П-1).

Якщо працівник має право на пенсію на пільгових умовах, до трудової книжки обов’язково необхідно внести запис про атестацію робочого місця — на підтвердження цього права. До трудової книжки слід додати й засвідчений в установленому порядку витяг із наказу, яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, для працівників яких передбачено пільгове пенсійне забезпечення.

Атестацію проводять не рідше ніж раз на п’ять років. За своєчасне та якісне проведення атестації відповідає керівник підприємства.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                                                      О.Б. Бойчук

 

Робота жінок у нічний час.


 

 Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це спричинено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 ранку.

Обмеження нічної жіночої праці давно вимагає кращого законодавчого регулювання цього ринку, оскільки норма ст. 161 КЗпП (Кодекс законів про працю) не змінювалася з 1922 року, коли вона в такому вигляді була введена. У той же час в ній допускається нічна праця жінок як тимчасовий захід, де це викликається особливою необхідністю. Але ця тимчасова міра триває вже впродовж багатьох років, по-перше, а, по-друге, до цих пір,  законодавець не визначив, які ж галузі народного господарства як виняток можуть застосовувати нічну працю жінок, і що треба розуміти під особливою необхідністю в мирний час або це кожен роботодавець сам вирішує, як нині це на практиці і відбувається без будь-якого контролю. У 70-х роках укладали угоди й виконували спеціальні плани поступового виведення жінок з нічних змін, і до кінця 80-х років була значно скорочена нічна жіноча праця. Але і нині коефіцієнт змінності в виробництвах з переважно жіночою працею високий і він вище, ніж у виробництвах з переважно чоловічою працею. Тому проблема обмеження нічної жіночої праці повинна вирішуватися більш радикально.

 Ураховуючи обов'язковість виконання норм міжнародних договорів, ратифікованих в установленому порядку, а також те, що передбачений ст. 175 КЗпП Перелік галузей народного господарства, в яких допускається застосування праці жінок у нічний час, із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час, не затверджено Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно з якою в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо режиму роботи, тривалості робочого часу і часу відпочинку, питання щодо залучення жінок до роботи в нічний час має бути врегульоване на підприємстві в колективному договорі. За колективними договорами і соціально партнерським угодам також може обмежуватися нічна жіноча праця. Але в останні роки майже перестали передбачати в колективних договорах вихід жінок з нічних змін. Обмеження залучення жінок до нічних робіт, зроблені за колективними договорами і соціально партнерським угодам, більш ефективно мають спрямовуватися на повну ліквідацію нічної жіночої праці на кожному конкретному виробництві, в галузі, території.

Отже, роботодавець має право за виробничої потреби застосовувати працю жінок в нічний час, якщо колективним договором, який укладається між роботодавцем та профспілковою організацією, передбачено залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, залучення яких до робіт у нічний час не допускається.

Урегулювання роботи жінок у нічний час передбачено проектом Трудового кодексу України (ТКУ), прийнятого у першому читанні 05.11.2015 (реєстр. № 1658). Заборону на роботу вночі встановлено лише щодо вагітних (ст. 139 ТКУ). Працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей до 15-ти років, дитину-інваліда чи доглядають відповідно до медичного висновку за хворим членом сім’ї, можна залучати до роботи в нічний час, але на підставі письмової згоди. Тож на підставі згоди сторін застосування праці жінок у нічний час допускається. Лише за відсутності такої згоди власник не має права залучати жінок до роботи у нічний час. Зазначені у частині першій ст. 175 КЗпП обмеження щодо залучення жінок до робіт у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї (частина третя ст. 175 КЗпП). Як правило, лише на невеликому за обсягом діяльності підприємстві обставини можуть скластися так, що його працівниками будуть тільки члени однієї сім'ї.

Вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років, взагалі не можна залучати до роботи в нічний час.

Жінки інших категорій під час прийняття чи переведення на роботу, що передбачає нічні зміни, мають надати письмову згоду на роботу вночі.

Роботодавець має організувати роботу лише в денні зміни або перевести працівницю на роботу без нічних змін (тимчасово або постійно, за згодою), якщо:

-          жінка, яка працює за змінним графіком, подала на підприємство довідку про вагітність;

-          працівниця, яка має дитину віком до 3 років, вирішила перервати відпустку для догляду за дитиною.

Такий самий принцип діє при зміні істотних умов праці (зокрема, при запровадженні змінного графіка робіт). Про новий режим працівників повідомляють не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Якщо працівниця відмовляється продовжувати роботу в нових умовах, її звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП буде неправомірним. Роботодавець має або організувати її роботу винятково в денні зміни, або, за згодою жінки, перевести її на іншу роботу.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                О.Б. Бойчук

 

 

 

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЯ

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

Станом на 01 липня 2018 року у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області страхові виплати отримують 1390 потерпілих та членів їх сімей, з яких 1309 чол. (94,2 %) - потерпілі від  трудового каліцтва та професійного захворювання, 81 чол. (5,8 %) - особи, які отримують страхові виплати по втраті годувальника. Із 1309 потерпілих 52,6 % (688 осіб) складають інваліди трудового каліцтва та професійного захворювання, з них інваліди І групи - 14 чол., II групи - 87 чол., III групи - 587 чол.

Із загальної кількості одержувачів страхових виплат 104 особи - це потерпілі (члени їх сімей), внутрішньо переміщені з території, що не контролюється українською владою (72 особи з Донецької області, 32 особи з Луганської області). З початку року страхові виплати виплачувались 107 внутрішньо переміщеній особі.

На страхові виплати потерпілим та членам їх сімей у І півріччя 2018 року витрачено 17219,56 тис. грн., що на 76 % більше ніж за відповідний період минулого року.

У структурі загальних виплат потерпілим (членам їх сімей) найбільш суттєвими залишаються видатки на щомісячні страхові виплати потерпілим втраченого заробітку та особам, які мають на це право в разі втрати годувальника – 16759,07 тис. грн., або 97,3 %. Виплати одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та в разі смерті потерпілого становлять – 168,4 тис. грн., або 1,0 %.

У І півріччі 2018 року Фондом тричі перераховувався розмір щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), що сприяло його зростанню в середньому на 35 %.

1 етап перерахунку. З 01.01.2018 проведено осучаснення щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), які мали право на перерахування сум щомісячних страхових виплат у 2008 - 2011 роках та отримували виплати у січні 2018 року.

2 етап перерахунку. З 01 березня 2018 проведено перерахунок щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт 1,2. Після проведеного перерахунку розмір щомісячних страхових виплат підвищився в середньому на 365 грн.

2   етап перерахунку. З 01 березня 2018 року  потерпілим, у яких після проведеного перерахунку розмір відкоригованої заробітної плати був менше ніж 3200 грн. (з урахуванням ступеня втрати працездатності), встановлено новий розмір щомісячної страхової виплати розрахованої з мінімальної заробітної плати 3200 грн. Після встановлення нового розміру щомісячні виплати потерпілих збільшились на 313 грн.

Унаслідок проведених Фондом перерахунків, середній розмір нарахованої щомісячної страхової виплати потерпілим на виробництві та особам, які мають право в разі втрати годувальника станом на 01.07.2018 склав 2113,50 грн. (у відповідному періоді 2017 року становив 1557,40 грн.).

 

Розслідування нещасних випадків, пов’язаних з ДТП.


 

Кожна травма, отримана працівником у ДТП по дорозі на роботу або з роботи, повинна розглядатися окремо. Тобто кожен нещасний випадок має бути правильно кваліфікований. А для правильної кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов’язаний з виробництвом, або як нещасного випадку невиробничого характеру, необхідно враховувати різні обставини.

Виробничою визнається травма, отримана в робочий час, в який також входять усі передбачені трудовим розпорядком перерви. Що стосується травм, отриманих у ДТП по дорозі на роботу або з роботи,  вони будуть визнані виробничими тільки у тому випадку, коли працівник їхав у транспорті, наданому для цієї мети роботодавцем. До цього виду транспорту належать службовий автомобіль, автобус, що належить підприємству або наданий підприємству відповідно до договору (надання послуг перевезення пасажирів, оренди транспорту).

До виробничих також належать травми, отримані під час слідування у відрядження або в інших службових цілях на транспорті роботодавця або на особистому автомобілі потерпілого, якщо поїздка здійснюється за завданням керівника (навіть якщо це сталося в неробочий час за графіком роботи цього працівника). Кваліфікація і розслідування випадку як пов’язаного з виробництвом визначається і здійснюється відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 (далі — Порядок № 1232).

Якщо потерпілий потрапив у ДТП, прямуючи додому на транспортному засобі, що належить підприємству, або транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору, то за таких обставин згідно з п.п. 5 п. 15 Порядку № 1232 нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, який у подальшому є підставою для призначення страхових виплат від Фонду соціального страхування (далі – Фонд).

Порядок розслідування ДТП, дорожньо-транспортної катастрофи, які з урахуванням зазначених вище ознак відносяться до виробничих аварій, потребують належного розслідування. Для проведення такого розслідування роботодавець зобов’язаний утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. З метою перевірки обставин справи та надання об’єктивної оцінки скоєній аварії, комісія наділяється правом витребувати необхідні документи про дорожньо-транспортну пригоду від уповноважених державних органів. Для здійснення такої перевірки комісії необхідно установити всіх учасників катастрофи: як водіїв, так і осіб, які не були причасні до керування автомобілем. Наприклад, одним із основних первинних документів, що дає змогу встановити зазначену інформацію, є довідка про ДТП, складена органами патрульної поліції безпосередньо при виїзді на місце катастрофи. Клопотання комісії про надання відповідних документів має бути задоволено державними органами у місячний строк. Якщо голова комісії не отримав протягом місяця з моменту катастрофи, аварії чи пригоди (події) на транспорті від зазначених органів таких відомостей, комісія складає акти за формою Н-5 і    Н-1 (у разі коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і в пункті 10 акта за формою Н-1 зазначає найменування органу, який проводить розслідування, безпосереднього учасника дорожнього руху та осіб, які користувалися транспортним засобом, але не причетні до керування.

Підписані акти Н-5 і Н-1 надсилаються контролюючим органам з охорони праці для реєстрації та поставлення їх на облік.

Фонд звертає увагу на те, що згідно з п. 5 Порядку № 1232 травма, отримана у ДТП не у робочий час та під час поїздки на громадському транспорті або за кермом власного автомобіля, так само, як і під час прямування додому пішки, виробничою не вважається. У такому разі ця травма кваліфікується як побутова і розслідується як нещасний випадок невиробничого характеру згідно з умовами, прописаними Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою КМУ від 22.03.2001 р. № 270. У цій ситуації відповідно до Порядку № 270 нещасні випадки розслідуються комісією, створеною роботодавцем, у якого працює потерпілий, протягом 10 календарних днів після утворення комісії. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління ВД ФССУ

у Херсонській обл.                                                                О.Б. Бойчук

 

 

Дитяча праця.

 

         У Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, в Україні відзначають День охорони праці. Цього року Міжнародною організацією праці визначено девіз Дня охорони праці – «Захищене і здорове покоління». Цей девіз збігається із завданнями і метою Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, який відзначають 12 червня. Згідно ст. 32 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства: держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи   гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. За останніми даними, число працюючих дітей у світі становить 215 мільйонів, причому 115 мільйонів з них працюють в небезпечних умовах. Доведено, що причини поширення дитячої праці ( мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству. Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років, але за письмовою згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей. Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю. Зокрема, Кодексом законів про працю України передбачено ряд вимог, які забезпечують соціально-правовий захист осіб віком до 18 років. Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і з шкідливими або небезпечними умовами праці. Для осіб до 18 років передбачається щорічне проведення медичного огляду.

           У кожній культурі чи громаді існують певні норми чи ставлення до дитячої праці, які можуть діяти як фактори ризику чи як фактори захисту. Наприклад, дитина, що покинула навчання у школі та живе у середовищі, де користь і цінність освіти не визнаються, наражається на серйозний ризик стати потерпілою від трудової експлуатації. 

           Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку, мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість здобути освіту може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

Праця жінок в Україні.


Існують певні категорії працівників, для яких законодавством передбачено особливі умови охорони праці. Це стосується жінок, неповнолітніх, молодих спеціалістів і робітників, інвалідів, пенсіонерів, стажистів тощо.

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими. Створення особливої охорони праці жінок – найважливіша соціальна проблема усіх держав. Відповідно до Конвенції МОП №103 «Про охорону материнства» встановлено вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах і в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відповідна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

 Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції України знаходиться під захистом держави.  

Правове регулювання праці жінок здійснюється главою ХІІ «Праця жінок» Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), ст. 10 Закону України «Про охорону праці», а також іншими нормативно-правовими актами.

Зміст охорони праці жінок включає такі заходи:

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я (Цей перелік має належне медичне обґрунтування, є досить змістовним, оскільки включає понад 500 видів робіт);

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я. (На сьогодні встановлено більш низькі норми, ніж ті, що діяли раніше: у разі підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) гранично допустима вага вантажу – не більше 10 кг, а при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни – до 7 кг, сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг., з підлоги – 175 кг, включаючи вагу тари і упаковки);

- ст. 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (Відповідно до частини 3 статті 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Певну роль відіграють природні умови, особливості життєвого устрою, організація та технологічні особливості виробництва);

- відповідно до ст. 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;

- вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою;( ст. 178 КЗпП). Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж;

           - забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

              - роботодавець не має права встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

 Отже нормативно-правове регулювання праці жінок є важливим елементом у законодавстві країни. Держава, встановлюючи гарантії та пільги для жінок, піклується про належний розвиток економіки та суспільства в цілому.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                          О.Б. Бойчук

 

 

Осучаснення страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей з 1 січня 2018 року

  

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27 грудня 2017 року  № 1053 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей», яка набула чинності з 01 січня 2018 року.

На виконання рішення цієї постанови Херсонським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду в Херсонській області у січні цього року проведено осучаснення щомісячних страхових виплат для потерпілих осіб, які мають право на виплати станом на 1 січня 2018 р. та мали право на перерахування сум щомісячних страхових виплат за період з 1 березня 2008 р. по 1 березня 2011 р.

Розмір збільшення щомісячної страхової виплати є індивідуальним і для кожного залежить від ступеня втрати професійної працездатності, визначеного МСЕК, а для одержувачів щомісячної страхової виплати у разі втрати годувальника – від кількості утриманців.

Загальна кількість потерпілих на виробництві (членів їх сімей), які мали право на проведення такого осучаснення по Херсонському відділенню, складає 1230 осіб із 1406, що отримають щомісячні страхові виплати в січні 2018 року.

Із них, 1096 особам до розміру середньомісячної заробітної плати, відкоригованої станом на 1 березня 2017 року було додано суму 1281,92 грн, 55 особам було додано суму 826,73 грн, 33 особам було додано суму 727,19 грн, 46 особам було додано суму         393,88 грн.

Всього виплати потерпілим до перерахунку:          2177,78 тис.грн

в тому числі:         

- щомісячні страхові  виплати    (1230 особи)              1667,63 тис.грн.                                    

- індексація (884 особи)                                                  188,79 тис.грн.                                                  

- які не мали право на перерахування (176 особи)      321,36 тис.грн.

Всього виплати потерпілим після перерахунку:    2595,99 тис. грн.

в тому числі:        

- щомісячна страхова  виплата    (1230 особи)                2248,48 тис. грн.

-  індексація  (150 осіб)                                                      26,15 тис. грн.

-  які не мали право на перерахування (176 особи)        321,36 тис.грн.

В цілому по Херсонському відділенню загальна сума виплат зросла на 119,5 %.

Тимчасово переміщеним особам в січні місяці цього року вже проведено виплату збільшених щомісячних страхових виплат за місцем їх постійного проживання (перебування).

Наступне збільшення виплат усім потерпілим на виробництві та членам їх сімей має відбудитися з 1 березня на 20 відсотків.

Для осіб, у яких після проведеного перерахування розмір щомісячної виплати в перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності буде меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, встановити новий розмір щомісячної страхової виплати виходячи з відсотку втрати працездатності та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (3200 грн).

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

 

Комісія з питань охорони праці підприємства.

Одним із основних заходів, спрямованих на гарантування належних, безпечних та здорових умов праці найманих працівників, які передбачені ст.16 Закону України «Про охорону праці», є створення комісії з питань охорони праці на підприємстві (далі – Комісія). Дана Комісія створюється за рішенням трудового колективу з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань охорони праці.
Комісія формується з представників роботодавця та професійної спілки, а у разі її відсутності – уповноважених найманими працівниками осіб. Згідно Типового положення  про комісію з питань охорони праці підприємства   її основними завданнями є:

  • захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці;
  • підготовка рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;
  • узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві;
  • вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, визначення достатніх асигнувань та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;
  • захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  • надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

Комісія має право:

  • встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету;
  •  приймати рішення про відсоток зменшення розміру  одноразової  допомоги  потерпілому  (але не більше ніж на 50%), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що  ушкодження  здоров'я  працівника  настало  не  тільки  з  вини роботодавця,    а     й     унаслідок     порушення     потерпілим нормативно-правових  актів  з охорони праці.;
  • разом з представниками державного нагляду за охороною праці приймати участь у розв'язуванні конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація
  • вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з     працівниками питань охорони праці.

Звертаємо увагу роботодавців, що відповідно до Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства та статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», для узгодження рішень з питань охорони праці, до участі у Комісії можна залучати страхового експерта з охорони праці.

 

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

Лікування застрахованих осіб в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

 

 Херсонське відділення управління ВД ФСС України в Херсонській області забезпечує реалізацію  державної політики в сфері соціального страхування.

 Відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» кожна застрахована особа має право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

 З 01.01.2018 застрахована особа отримала право самостійно обирати  санаторно-курортний заклад відповідно до медичних показань та за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, клініки медичної науково-дослідної установи або жіночої консультації.

Направлення застрахованої особи або дитини в супроводі одного з застрахованих батьків (опікуна, піклувальника), що працюють на підприємствах, організаціях, установах, незалежно від форм власності, по реабілітаційній путівці проводиться безпосередньо із стаціонарних відділень лікувальних закладів. Застрахована особа з порушенням перебігу вагітності може направлятися безпосередньо із жіночої консультації.

Крім того, застрахована особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), має право на лікування (у супроводі членів сім’ї: чоловік/дружина, неповнолітні діти) в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу один раз після демобілізації за наявності відповідних медичних показань.

Термін лікування в реабілітаційному відділенні визначається лікуючим лікарем та ЛКК, який є необхідним для відновлення здоров’я та працездатності застрахованої особи відповідно до профілю лікування та особливостей перебігу хвороби, але не більше 24 днів.

Реабілітаційне лікування проходитиме за такими профілями: нейрореабілітація, м’язово-скелетна реабілітація, кардіо-пульмонарна, медико-психологічна для учасників АТО, після оперативних втручань на органах зору, при порушені перебігу вагітності, інша (соматична) реабілітація. 

Перелік санаторіїв у розрізі профілів медичної реабілітації затверджується наказом виконавчої дирекції Фонду соцстраху та оприлюднюється  для ознайомлення на його офіційному веб-сайті.

Слід відмітити що путівки до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів надаються застрахованим особам безкоштовно. На весь період стаціонарного та реабілітаційного лікування застрахованій особі видається листок непрацездатності.

Детальну інформацію про порядок можливості реабілітаційного лікування можна отримати безпосередньо у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області  за адресою: м.Херсон, вул. Богородицька,14  за тел. (0552) 39-40-21, 39-40-15, 42-41-01,42-40-86.

 

Інформація Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області


Законом від 03.10.17р. № 2148-VIII внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105), що передбачають новий механізм розрахунку середньої заробітної плати для призначення та виплати по листках непрацездатності, за якими страховий випадок настав починаючи з 11.10.17 р.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1105 особи, які працюють на умовах цивільно-правових договорів, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. 

Для використання в роботі Міністерство соціальної політики України листом від 17.12.17 р. № 571/0/86-17/218, адресованому Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України надає роз'яснення, як визначати середньоденний дохід для розрахунку лікарняних фізичним особам, з якими укладено цивільно-правові договори.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 17.12.2017 р. N 571/0/86-17/218

Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України


Щодо надання матеріального забезпечення особам, які працюють за умовами цивільно-правового договору

Департамент пенсійного та соціального страхування Міністерства соціальної політики за результатами розгляду звернень громадян, листів підприємств, установ, організацій з питань надання матеріального забезпечення особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, повідомляє.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Статтею 19 Закону визначено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 30 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контрасту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає (стаття 31 Закону).

Відповідно до статті 34 Закону фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду на підставі оформленої за встановленим зразком заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Фінансування матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, пропонується здійснювати на підставі заяви-розрахунку (форма якої на сьогодні затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 N 26).

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (далі - Порядок).

Зокрема, обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, може здійснюватися відповідно до абзацу першого пункту 2 та пункту 3 Порядку за місцем здійснення діяльності на умовах цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

У випадку коли застрахована особа одночасно здійснює декілька видів діяльності (працює на умовах трудового договору, цивільно-правового договору, є фізичною особою - підприємцем тощо), на нашу думку, розрахунок допомоги має здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності аналогічно як це визначено пунктом 30 Порядку для осіб, які працюють за сумісництвом.

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

Тому розрахунок матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, має здійснюватися після подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяці розрахункового періоду.

При цьому з метою контролю за використанням коштів Фонду до заяви-розрахунку пропонується додавати копію таблиці 5 "Відомості про трудові відносини осіб" Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, щодо цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої стати 21 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

При цьому до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина четверта статті 21 Закону).

Водночас зазначаємо, що вищезазначені законодавчі зміни щодо права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахованих осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, а також інших категорій осіб, які в обов'язковому порядку сплачують єдиний внесок, мають бути враховані під час підготовки виконавчою дирекцією Фонду проектів нормативно-правових актів щодо механізмів здійснення страхових виплат застрахованим особам.

 

Заступник директора Департаменту пенсійного та соціального страхування -
начальник відділу

                                        М. Зацерковний

Нещасний випадок на виробництві та його наслідки.


Кожен нещасний випадок, профзахворювання або виробнича аварія обов’язково мають бути розслідувані спеціальною комісією, створеною на підприємстві. Згідно з пунктом 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.1.1.2011 № 1232 (далі - Порядок № 1232) роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи організувати проведення розслідування. Порядком № 1232 визначено, що комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку; одержати письмові роз’яснення потерпілого, якщо це можливо; опитати осіб – свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально - профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 . У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається тільки акт за формою Н-5.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у статті 15 визначає, що роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Крім того, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом. Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат  є акт розслідування нещасного  випадку на виробництві та профзахворюванням за встановленими формами. Період тимчасової непрацездатності, пов’язаної з травмами, що сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві, оплачується за рахунок коштів соціального страхування.

Оплата за рахунок коштів підприємства (перших п’яти днів тимчасової непрацездатності згідно з ч. 4 ст. 34 Закону №1105) і за рахунок коштів Фонду (починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності) призначається та здійснюється за місцем роботи потерпілому у розмірі 100% середньої зарплати. Якщо потерпілий працює за сумісництвом, згідно п. 2.4  Постанови №24 від 27.04.2007р. та п.30 Постанови КМУ №439 від 26.06.2015р. допомога нараховується та виплачується за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Порядком не передбачено обмеження строку давностi для призначення розслiдування нещасних випадкiв на виробництвi. Згiдно з вимогами п. 23 Порядку нещасний випадок, про який своєчасно не повiдомлено керiвника пiдприємства чи роботодавця потерпiлого або внаслiдок якого втрата працездатностi настала не одразу, розслідується i береться на облік згiдно з цим Порядком протягом мiсяця пiсля надходження заяви потерпiлого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно вiд строку настання нещасного випадку).

У разi реорганiзацiї пiдприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслiдування проводиться його правонаступником. У разі якщо підприємство ліквідовано, встановлення факту настання нещасного випадку розслідується в судовому порядку. Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рiшенням суду, розслiдування органiзовує вже Головне управління  Держпраці та утворює комiсiю у складi не менш як чотирьох осiб.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

 

Праця неповнолітніх: їх права та гарантії.


В Україні особливості праці неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років, регулюються Кодексом законів про працю України. Але відповідно до законодавства існують і додаткові норми, пов'язані з регулюванням праці молоді, спрямовані на забезпечення нормального фізичного та розумового розвитку неповнолітніх, зайнятих у суспільній праці, охорону їх праці, створення необхідних умов для подальшого підвищення загальноосвітнього рівня і професійної підготовки. Охорона праці молоді потребує належної уваги з боку держави.

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі -  КЗпП ), неповнолітні, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

  Варто також звернути увагу на вік працівника, з якого допускається прийняття на роботу. Зокрема, у ст. 188 КЗпП встановлено загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних. Але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Працевлаштування неповнолітніх, відповідно до Кодексу законів про працю України, здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.

На важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах забороняється застосування праці осіб, молодших від вісімнадцяти років. Забороняється також залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання та переміщення важких речей особами, молодшими від вісімнадцяти років, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Також  вітчизняне законодавство висуває вимогу приділяти особливу увагу здоров’ю неповнолітнього працівника як під час прийняття його на роботу, так і безпосередньо під час роботи. Зокрема, положення ст. 11 Закону України «Про охорону праці»  вимагають від роботодавця приймати на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду. А у подальшому, до досягнення 21 року, такі особи щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці»  організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов'язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець. Держава також покладає певні обов’язки з охорони праці неповнолітніх на власників підприємств. Зокрема, з метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством. Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбачених законодавством. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством. Крім того, згідно з частиною 5 статті 69 Господарського кодексу України роботодавець зобов'язується забезпечити сприятливі умови праці неповнолітнім працівникам та забороняється залучати до нічних, надурочних робіт і до робіт у вихідні дні, а також до чергувань встановлених у деяких організаціях за розпорядженням роботодавця до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові дні для підтримки порядку й оперативного рішення виникаючих невідкладних питань, що не відносяться до виробничої діяльності даної організації. Також трудовим законодавством чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх. Для осіб у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській області                                                                                   О.Б. Бойчук