Дитяча праця.

 

         У Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, в Україні відзначають День охорони праці. Цього року Міжнародною організацією праці визначено девіз Дня охорони праці – «Захищене і здорове покоління». Цей девіз збігається із завданнями і метою Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, який відзначають 12 червня. Згідно ст. 32 Конвенції ООН про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства: держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи   гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. За останніми даними, число працюючих дітей у світі становить 215 мільйонів, причому 115 мільйонів з них працюють в небезпечних умовах. Доведено, що причини поширення дитячої праці ( мають економічну та соціальну природу. Насамперед, вони стосуються мотиву дітей працювати через низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, а також бажання отримати кошти для задоволення фізіологічних потреб (їжа, одяг, напої). Така ситуація призводить до підміни ролі батьків і деформації життєвих пріоритетів у дітей. Вибір дитиною цінностей заробітчанства на противагу навчанню стає ризиком втрати шансів розвитку у майбутньому. Така праця може завдати дітям непоправної шкоди; вона суперечить нормам міжнародного права і українському національному законодавству. Трудовим законодавством України враховані особливості праці неповнолітніх (мінімальний вік прийому на роботу з 15 років, але за письмовою згодою одного із батьків, скорочений робочий тиждень, заборона працювати вночі та позаурочний час тощо), які з часом можуть звести до мінімуму праці дітей. Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю. Зокрема, Кодексом законів про працю України передбачено ряд вимог, які забезпечують соціально-правовий захист осіб віком до 18 років. Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і з шкідливими або небезпечними умовами праці. Для осіб до 18 років передбачається щорічне проведення медичного огляду.

           У кожній культурі чи громаді існують певні норми чи ставлення до дитячої праці, які можуть діяти як фактори ризику чи як фактори захисту. Наприклад, дитина, що покинула навчання у школі та живе у середовищі, де користь і цінність освіти не визнаються, наражається на серйозний ризик стати потерпілою від трудової експлуатації. 

           Освіта є одним із найсуттєвіших вирішень, щоб запобігти використанню праці дітей. Бо діти, які отримали базову освіту та професійну навичку, мають більше шансів на ринку праці; вони обізнані зі своїми правами, і тому менш вірогідно, що вони виконуватимуть небезпечну роботу чи працюватимуть у шкідливих умовах. Крім того, можливість здобути освіту може запобігти залученню дитини до небезпечної і важкої праці.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

Праця жінок в Україні.


Існують певні категорії працівників, для яких законодавством передбачено особливі умови охорони праці. Це стосується жінок, неповнолітніх, молодих спеціалістів і робітників, інвалідів, пенсіонерів, стажистів тощо.

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими. Створення особливої охорони праці жінок – найважливіша соціальна проблема усіх держав. Відповідно до Конвенції МОП №103 «Про охорону материнства» встановлено вимоги щодо підвищеної охорони праці жінок на виробничих підприємствах і в сільському господарстві. В Україні в останні роки створюється відповідна нормативна база, спрямована на реалізацію прав жінок у сфері праці.

 Особлива охорона праці жінок є значною частиною всієї системи охорони материнства і дитинства, яка згідно зі ст. 51 Конституції України знаходиться під захистом держави.  

Правове регулювання праці жінок здійснюється главою ХІІ «Праця жінок» Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), ст. 10 Закону України «Про охорону праці», а також іншими нормативно-правовими актами.

Зміст охорони праці жінок включає такі заходи:

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах та на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, перелік таких робіт затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я (Цей перелік має належне медичне обґрунтування, є досить змістовним, оскільки включає понад 500 видів робіт);

- відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я. (На сьогодні встановлено більш низькі норми, ніж ті, що діяли раніше: у разі підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) гранично допустима вага вантажу – не більше 10 кг, а при підійманні і переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни – до 7 кг, сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг., з підлоги – 175 кг, включаючи вагу тари і упаковки);

- ст. 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (Відповідно до частини 3 статті 54 КЗпП нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Певну роль відіграють природні умови, особливості життєвого устрою, організація та технологічні особливості виробництва);

- відповідно до ст. 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;

- вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою;( ст. 178 КЗпП). Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж;

           - забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

              - роботодавець не має права встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

 Отже нормативно-правове регулювання праці жінок є важливим елементом у законодавстві країни. Держава, встановлюючи гарантії та пільги для жінок, піклується про належний розвиток економіки та суспільства в цілому.

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                          О.Б. Бойчук

 

 

Осучаснення страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей з 1 січня 2018 року

  

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27 грудня 2017 року  № 1053 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей», яка набула чинності з 01 січня 2018 року.

На виконання рішення цієї постанови Херсонським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду в Херсонській області у січні цього року проведено осучаснення щомісячних страхових виплат для потерпілих осіб, які мають право на виплати станом на 1 січня 2018 р. та мали право на перерахування сум щомісячних страхових виплат за період з 1 березня 2008 р. по 1 березня 2011 р.

Розмір збільшення щомісячної страхової виплати є індивідуальним і для кожного залежить від ступеня втрати професійної працездатності, визначеного МСЕК, а для одержувачів щомісячної страхової виплати у разі втрати годувальника – від кількості утриманців.

Загальна кількість потерпілих на виробництві (членів їх сімей), які мали право на проведення такого осучаснення по Херсонському відділенню, складає 1230 осіб із 1406, що отримають щомісячні страхові виплати в січні 2018 року.

Із них, 1096 особам до розміру середньомісячної заробітної плати, відкоригованої станом на 1 березня 2017 року було додано суму 1281,92 грн, 55 особам було додано суму 826,73 грн, 33 особам було додано суму 727,19 грн, 46 особам було додано суму         393,88 грн.

Всього виплати потерпілим до перерахунку:          2177,78 тис.грн

в тому числі:         

- щомісячні страхові  виплати    (1230 особи)              1667,63 тис.грн.                                    

- індексація (884 особи)                                                  188,79 тис.грн.                                                  

- які не мали право на перерахування (176 особи)      321,36 тис.грн.

Всього виплати потерпілим після перерахунку:    2595,99 тис. грн.

в тому числі:        

- щомісячна страхова  виплата    (1230 особи)                2248,48 тис. грн.

-  індексація  (150 осіб)                                                      26,15 тис. грн.

-  які не мали право на перерахування (176 особи)        321,36 тис.грн.

В цілому по Херсонському відділенню загальна сума виплат зросла на 119,5 %.

Тимчасово переміщеним особам в січні місяці цього року вже проведено виплату збільшених щомісячних страхових виплат за місцем їх постійного проживання (перебування).

Наступне збільшення виплат усім потерпілим на виробництві та членам їх сімей має відбудитися з 1 березня на 20 відсотків.

Для осіб, у яких після проведеного перерахування розмір щомісячної виплати в перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності буде меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, встановити новий розмір щомісячної страхової виплати виходячи з відсотку втрати працездатності та розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (3200 грн).

Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області

 

Комісія з питань охорони праці підприємства.

Одним із основних заходів, спрямованих на гарантування належних, безпечних та здорових умов праці найманих працівників, які передбачені ст.16 Закону України «Про охорону праці», є створення комісії з питань охорони праці на підприємстві (далі – Комісія). Дана Комісія створюється за рішенням трудового колективу з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань охорони праці.
Комісія формується з представників роботодавця та професійної спілки, а у разі її відсутності – уповноважених найманими працівниками осіб. Згідно Типового положення  про комісію з питань охорони праці підприємства   її основними завданнями є:

  • захист законних прав та інтересів працівників у галузі охорони праці;
  • підготовка рекомендацій роботодавцю та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань;
  • узгодження позицій сторін у вирішенні практичних питань у галузі охорони праці для забезпечення поєднання інтересів роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктним ситуаціям на підприємстві;
  • вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору найбільш важливих питань з охорони праці, визначення достатніх асигнувань та ефективний контроль за цільовим витрачанням цих коштів;
  • захист прав та інтересів потерпілих працівників під час розгляду питань щодо призначення їм страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  • надання додаткових пільг і компенсацій згідно з положеннями колективного договору за рахунок роботодавця.

Комісія має право:

  • встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету;
  •  приймати рішення про відсоток зменшення розміру  одноразової  допомоги  потерпілому  (але не більше ніж на 50%), якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що  ушкодження  здоров'я  працівника  настало  не  тільки  з  вини роботодавця,    а     й     унаслідок     порушення     потерпілим нормативно-правових  актів  з охорони праці.;
  • разом з представниками державного нагляду за охороною праці приймати участь у розв'язуванні конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація
  • вільного доступу на всі дільниці підприємства і обговорення з     працівниками питань охорони праці.

Звертаємо увагу роботодавців, що відповідно до Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства та статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», для узгодження рішень з питань охорони праці, до участі у Комісії можна залучати страхового експерта з охорони праці.

 

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

Лікування застрахованих осіб в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів.

 

 Херсонське відділення управління ВД ФСС України в Херсонській області забезпечує реалізацію  державної політики в сфері соціального страхування.

 Відповідно до статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» кожна застрахована особа має право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.

 З 01.01.2018 застрахована особа отримала право самостійно обирати  санаторно-курортний заклад відповідно до медичних показань та за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, клініки медичної науково-дослідної установи або жіночої консультації.

Направлення застрахованої особи або дитини в супроводі одного з застрахованих батьків (опікуна, піклувальника), що працюють на підприємствах, організаціях, установах, незалежно від форм власності, по реабілітаційній путівці проводиться безпосередньо із стаціонарних відділень лікувальних закладів. Застрахована особа з порушенням перебігу вагітності може направлятися безпосередньо із жіночої консультації.

Крім того, застрахована особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), має право на лікування (у супроводі членів сім’ї: чоловік/дружина, неповнолітні діти) в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу один раз після демобілізації за наявності відповідних медичних показань.

Термін лікування в реабілітаційному відділенні визначається лікуючим лікарем та ЛКК, який є необхідним для відновлення здоров’я та працездатності застрахованої особи відповідно до профілю лікування та особливостей перебігу хвороби, але не більше 24 днів.

Реабілітаційне лікування проходитиме за такими профілями: нейрореабілітація, м’язово-скелетна реабілітація, кардіо-пульмонарна, медико-психологічна для учасників АТО, після оперативних втручань на органах зору, при порушені перебігу вагітності, інша (соматична) реабілітація. 

Перелік санаторіїв у розрізі профілів медичної реабілітації затверджується наказом виконавчої дирекції Фонду соцстраху та оприлюднюється  для ознайомлення на його офіційному веб-сайті.

Слід відмітити що путівки до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів надаються застрахованим особам безкоштовно. На весь період стаціонарного та реабілітаційного лікування застрахованій особі видається листок непрацездатності.

Детальну інформацію про порядок можливості реабілітаційного лікування можна отримати безпосередньо у Херсонському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області  за адресою: м.Херсон, вул. Богородицька,14  за тел. (0552) 39-40-21, 39-40-15, 42-41-01,42-40-86.

 

Інформація Херсонського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Херсонській області


Законом від 03.10.17р. № 2148-VIII внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105), що передбачають новий механізм розрахунку середньої заробітної плати для призначення та виплати по листках непрацездатності, за якими страховий випадок настав починаючи з 11.10.17 р.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1105 особи, які працюють на умовах цивільно-правових договорів, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. 

Для використання в роботі Міністерство соціальної політики України листом від 17.12.17 р. № 571/0/86-17/218, адресованому Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України надає роз'яснення, як визначати середньоденний дохід для розрахунку лікарняних фізичним особам, з якими укладено цивільно-правові договори.

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 17.12.2017 р. N 571/0/86-17/218

Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України


Щодо надання матеріального забезпечення особам, які працюють за умовами цивільно-правового договору

Департамент пенсійного та соціального страхування Міністерства соціальної політики за результатами розгляду звернень громадян, листів підприємств, установ, організацій з питань надання матеріального забезпечення особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, повідомляє.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Статтею 19 Закону визначено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 30 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контрасту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає (стаття 31 Закону).

Відповідно до статті 34 Закону фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду на підставі оформленої за встановленим зразком заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Фінансування матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, пропонується здійснювати на підставі заяви-розрахунку (форма якої на сьогодні затверджена Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду від 22.12.2010 N 26).

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266 (далі - Порядок).

Зокрема, обчислення середньоденного доходу для розрахунку страхових виплат особам, які працюють на умовах цивільно-правового договору, може здійснюватися відповідно до абзацу першого пункту 2 та пункту 3 Порядку за місцем здійснення діяльності на умовах цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

У випадку коли застрахована особа одночасно здійснює декілька видів діяльності (працює на умовах трудового договору, цивільно-правового договору, є фізичною особою - підприємцем тощо), на нашу думку, розрахунок допомоги має здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності аналогічно як це визначено пунктом 30 Порядку для осіб, які працюють за сумісництвом.

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС (пункт 32 Порядку).

Тому розрахунок матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, має здійснюватися після подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за місяці розрахункового періоду.

При цьому з метою контролю за використанням коштів Фонду до заяви-розрахунку пропонується додавати копію таблиці 5 "Відомості про трудові відносини осіб" Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, щодо цивільно-правового договору, під час дії якого настав страховий випадок.

Обчислення страхового стажу для розрахунку страхових виплат повинно здійснюватися за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої стати 21 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

При цьому до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина четверта статті 21 Закону).

Водночас зазначаємо, що вищезазначені законодавчі зміни щодо права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахованих осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, а також інших категорій осіб, які в обов'язковому порядку сплачують єдиний внесок, мають бути враховані під час підготовки виконавчою дирекцією Фонду проектів нормативно-правових актів щодо механізмів здійснення страхових виплат застрахованим особам.

 

Заступник директора Департаменту пенсійного та соціального страхування -
начальник відділу

                                        М. Зацерковний

Нещасний випадок на виробництві та його наслідки.


Кожен нещасний випадок, профзахворювання або виробнича аварія обов’язково мають бути розслідувані спеціальною комісією, створеною на підприємстві. Згідно з пунктом 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.1.1.2011 № 1232 (далі - Порядок № 1232) роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи організувати проведення розслідування. Порядком № 1232 визначено, що комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку; одержати письмові роз’яснення потерпілого, якщо це можливо; опитати осіб – свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально - профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження; скласти у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 . У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається тільки акт за формою Н-5.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у статті 15 визначає, що роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Крім того, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду; шкоду, заподіяну застрахованим особам або Фонду внаслідок невиконання або неналежного виконання обов’язків, визначених цим Законом. Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат  є акт розслідування нещасного  випадку на виробництві та профзахворюванням за встановленими формами. Період тимчасової непрацездатності, пов’язаної з травмами, що сталися внаслідок нещасного випадку на виробництві, оплачується за рахунок коштів соціального страхування.

Оплата за рахунок коштів підприємства (перших п’яти днів тимчасової непрацездатності згідно з ч. 4 ст. 34 Закону №1105) і за рахунок коштів Фонду (починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності) призначається та здійснюється за місцем роботи потерпілому у розмірі 100% середньої зарплати. Якщо потерпілий працює за сумісництвом, згідно п. 2.4  Постанови №24 від 27.04.2007р. та п.30 Постанови КМУ №439 від 26.06.2015р. допомога нараховується та виплачується за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Порядком не передбачено обмеження строку давностi для призначення розслiдування нещасних випадкiв на виробництвi. Згiдно з вимогами п. 23 Порядку нещасний випадок, про який своєчасно не повiдомлено керiвника пiдприємства чи роботодавця потерпiлого або внаслiдок якого втрата працездатностi настала не одразу, розслідується i береться на облік згiдно з цим Порядком протягом мiсяця пiсля надходження заяви потерпiлого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно вiд строку настання нещасного випадку).

У разi реорганiзацiї пiдприємства, на якому стався такий нещасний випадок, розслiдування проводиться його правонаступником. У разі якщо підприємство ліквідовано, встановлення факту настання нещасного випадку розслідується в судовому порядку. Якщо факт настання нещасного випадку встановлено рiшенням суду, розслiдування органiзовує вже Головне управління  Держпраці та утворює комiсiю у складi не менш як чотирьох осiб.

 

 

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській обл.                                                                                   О.Б. Бойчук

 

 

 

 

Праця неповнолітніх: їх права та гарантії.


В Україні особливості праці неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років, регулюються Кодексом законів про працю України. Але відповідно до законодавства існують і додаткові норми, пов'язані з регулюванням праці молоді, спрямовані на забезпечення нормального фізичного та розумового розвитку неповнолітніх, зайнятих у суспільній праці, охорону їх праці, створення необхідних умов для подальшого підвищення загальноосвітнього рівня і професійної підготовки. Охорона праці молоді потребує належної уваги з боку держави.

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі -  КЗпП ), неповнолітні, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.

  Варто також звернути увагу на вік працівника, з якого допускається прийняття на роботу. Зокрема, у ст. 188 КЗпП встановлено загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних. Але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Працевлаштування неповнолітніх, відповідно до Кодексу законів про працю України, здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється.

На важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах забороняється застосування праці осіб, молодших від вісімнадцяти років. Забороняється також залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання та переміщення важких речей особами, молодшими від вісімнадцяти років, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Також  вітчизняне законодавство висуває вимогу приділяти особливу увагу здоров’ю неповнолітнього працівника як під час прийняття його на роботу, так і безпосередньо під час роботи. Зокрема, положення ст. 11 Закону України «Про охорону праці»  вимагають від роботодавця приймати на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду. А у подальшому, до досягнення 21 року, такі особи щороку підлягають обов’язковому медичному огляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці»  організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов'язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець. Держава також покладає певні обов’язки з охорони праці неповнолітніх на власників підприємств. Зокрема, з метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством. Власники і керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбачених законодавством. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством. Крім того, згідно з частиною 5 статті 69 Господарського кодексу України роботодавець зобов'язується забезпечити сприятливі умови праці неповнолітнім працівникам та забороняється залучати до нічних, надурочних робіт і до робіт у вихідні дні, а також до чергувань встановлених у деяких організаціях за розпорядженням роботодавця до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові дні для підтримки порядку й оперативного рішення виникаючих невідкладних питань, що не відносяться до виробничої діяльності даної організації. Також трудовим законодавством чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх. Для осіб у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень.

Страховий експерт Херсонського

відділення управління

ВД ФСС у Херсонській області                                                                                   О.Б. Бойчук