Щорічно, 21 травня, українці відзначають День вишиванки – справжньої колоритної барвистої української сорочки, вишитої вручну та оздобленої національними орнаментами, яка втілює всю родючість української землі, щедрість і гостинність українського народу. Вишиванка — це символ здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг.
Історія народної вишиванки в Україні йде коренями у сиву глибину століть. Споконвічно, займаючись створенням сорочок, жінки з покоління у покоління передавали нащадкам вишивальну техніку, яка стало національним мистецтвом та ремеслом українців. Наш народ ставився до вишиванки, як до святині. Вона вважалася та береглася, як реліквія, бо то є ідеал добра, краси, прагнення до довершеного і витонченого. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях.
І в умовах сьогодення вишиванка є символом здоров’я і краси, щасливої долі й родової пам’яті, порядності і чесності, любові та святковості, оберегом від усіляких життєвих негод. Слава нашого національного мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн.