День усиновлення

   Цей день з'явився в календарі офіційних українських професійних свят порівняно недавно, в 2008 році, після того, як 27 листопада 2008 року, в Києві, третій Президент України Віктор Андрійович Ющенко "враховуючи суспільну значущість усиновлення в забезпеченні права кожної дитини на виховання в сім'ї, з метою підтримки та розвитку національного усиновлення" підписав указ № 1088/2008 "Про день усиновлення", який наказував відзначати цей день щороку 30 вересня.

   Багато хто стверджує, що глава Української Держави вибрав з календаря саме цю дату для проведення Дня усиновлення не випадково. Саме в цей день, шануються Православною Церквою мучениці Віра, Надія, Любов та їх мати Софія. Віра, Надія і Любов - основні християнські чесноти і, можливо, Президент вирішив, що вони будуть найкращими покровителями Дня усиновлення.

«Діти надають вашому життю наповненість, яка без них неможлива»

                                                                                              Джек Ніколс

    В День усиновлення в Україні прийнято дякувати від імені всього суспільства усиновителям, співробітникам дитячих будинків, прийомним батькам, опікунам, піклувальникам, співробітникам служб у справах дітей – усім, хто причетний до цього свята. День усиновлення на Україні є ще одним важелем захисту прав дітей, які позбавлені батьківської опіки.

«Дитина, яку колись кинула сім'я, залишається сиротою до самої смерті»

                                                                                           Харукі Муракамі

30 вересня - День усиновлення

Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

-    Усиновлення (удочеріння) - це прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини  на   правах сина чи доньки. Дитина втрачає усі права і зобов'язання щодо своєї попередньої сім'ї і батьків і набуває прав і обов'язків (в тому числі майнових) рідних  дітей. Одним словом дитина стає рідною.

-    Опіка і піклування встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування внаслідок різних життєвих причин. Опікунам призначається державна допомога на дітей, однак плату за виконання своїх обов'язків вони не отримують. Опікуни не мають права перешкоджати контактам дітей і батьків, окрім випадків, коли ці контакти завдають шкоди інтересам дитини. Опікунами найчастіше виступають родичі, а також близькі й знайомі дитині люди - сусіди, вчителі, друзі батьків тощо.

-     Прийомна сім"я - це сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Такі сім'ї фактично допомагають державі виховувати дітей не в інтернатах, а в кращих, сімейних умовах. Відповідно, держава призначає сім'ї допомогу на утримання дітей, грошове забезпечення прийомним батькам, а також надає соціальний супровід (постійну консультативну допомогу від соціального працівника). Діти в прийомній сім'ї зберігають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування та всі пільги, призначені державою такій категорії дітей.

-     Дитячий будинок сімейного типу - сім’я, в якій поряд з власними дітьми живуть і виховуються діти позбавлені батьківського піклування. Така сім’я може взяти на виховання від 5 до 10 прийомних дітей. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення повноліття, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I–IV рівнів акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Держава призначає сім'ї допомогу на утримання дітей, грошове забезпечення батькам/вихователям, а також надає соціальний супровід (постійну консультативну допомогу від соціального працівника). Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу, не втрачають статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає залишення пільг, які гарантуються державою таким дітям: при отриманні житлової площі, влаштуванні на навчання, матеріальної підтримки тощо. У випадку, якщо за дитиною закріплено майно та житло, воно зберігається до досягнення вихованцем повноліття, відповідальність за його збереження покладається на органи опіки та піклування за місцем знаходження майна. За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

 

 

Усиновлення: порядок і процедура. Варто знати!

   Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

   Усиновленою може бути та дитина, у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто такі діти мають юридичний документ про те, що їхні батьки втратили батьківські права стосовно цієї дитини. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини, тощо.

   Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої, це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.

   Усиновлювачам треба принципово усвідомити, що усиновлена ними дитина має такі ж соціальні, емоційні та фізичні потреби, як і будь-яка народжена дитина у родині. Надзвичайно важливо ці потреби визначити, зрозуміти причини їх виникнення, знайти шляхи їх задоволення, навіть якщо ці потреби на початковому етапі протирічать культурним нормам усиновлювачі.

   Якщо Ви небайдужі до долі дітей і у Вас є можливість і бажання взяти на виховання хоча б одну дитину, - зробіть це! Подаруйте щастя на цій землі хоча б одній маленькій людині, яка чекає на Вас!